Про відпустку18. Частина одинадцята. Темні ночі
Ніч яка місячна, зоряна, ясная!
Видно, хоч голки збирай.
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай.
Про відпустку18. Частина перша. Будапешт транзитний
Про відпустку18. Частина друга. I left my heart in Sarajevo
Про відпустку18. Частина третя. Вище неба Сараєво
Про відпустку18. Частина четверта. Зорі Сараєво
Про відпустку18. Частина п'ята. Життя, смерть і надія Сараєво
Про відпустку18. Частина шоста. Такий різний Мостар
Про відпустку18. Частина сьома. Нічний Мостар
Про відпустку18. Частина восьма. Благай
Про відпустку18. Частина дев'ята. Дубровнік
Про відпустку18. Частина десята. На даху Котора
Сьогодні ми з Оленкою мали летіти до Бремена ... але збираємося ось прогулятися до Биківні пішки і страшно радіємо цьому .
Тож пишу про минулі подорожі, а саме продовжую писати про відпустку ще аж 2018 року...
Взимку я випадково втратив оригінали фоток з цієї поїздки... Повністю загублені RAW з Будви, більшість кадрів з Албанії, багато Подгоріци зникло, круті кадри з Будапешту... тож я трохи засмутився і не чіпав того, цю теку.
Але треба дописати. Тож сьогодні про нічний Котор.
Повернувшись з пляжу до хосту, ми трохи перепочили, повечеряли і рушили досліджувати нічне місто. Не даремно ж я возив з собою штативчик).
Розпочали з того ж таки пляжику). Просто сиділи дивилися на воду і як кораблі бороздять... води Которської затоки.
На іншому березі не наші, але і не кацапи. На іншому березі мерехтіли вогні селища Муо (Muo).
Невеличке поселення ( 677 жителів) підпорядковується муніципалітету Котор.
Сидимо). Але не як зараз)
А це вид на селище Шкалярі (Škaljari), яке також підпорядковане общині Котор. Насправді тут фіг зрозумієш, коли що закінчується і починається вже нове село).
Рушили до старого міста. Оборонна стіна. На горі старі фортечні мури ( Которська фортеця, Которска тврђава) красиво підсвічуються. Така собі корона ( страшне слово в наші часи) над містом.
Морські ворота (Врата мора). Над входом дати звільнення (?) Котора від окупаційних італійських військ. Місто , як і вся чоргогорія увійшли до складу Югославії.
Багатостраждальна годинникова вежа Котора ( Градски торањ). Будівля XVII ст., але багато разів руйнувалася від землетрусів , а потім відбудовувалася за тогочасними смаками місцевої влади. Тож історична цінність сумнівна. Хоча виглядає середньовічненько.
А це от дійсно афтентична будівля.
Собор Святого Трифана (Катедрала Светог Трифуна) - Католицька церква в романському стилі побудована в XII столітті (1166 рік). Нині перебуває під захистом ЮНЕСКО .
Занурилися в лабіринт місцевих вуличок.
Бастіон Гудріча (Гурдић Бастион) - південні ворота Старого міста Котора. XIII століття, на секундочку.
Покреативили трохи з тінями)).
Поряд з Церквою св. Марії (Crkva Svete Marije Koleđate), розташована Площа котів... і таку назву вона має не випадково).
В Которі взагалі просто неймовірна кількість котиків, хоча назва до цього факту не має жодного відношення. Чорногорською кіт - мачка (mačka).
Которські коти довгі роки виконували важливу роль: звільняли місто від мишей і щурів, які перебігали з кораблів всередину кріпосних стін і несли з собою різноманітну заразу. Площа біля Церкви св.Марії - місце, де офіційно дозволено годувати котиків. Запах тут, правда відповідний...
Звичайно ж в місті є і музей котів.
Власне, нічний вид на площу і на церкву.
Пішли далі бродити містом.
Церква Святого Луки (Црква Светог Луке).
Одна з найдавніших церков Котора. Побудована в 1195 році Мауро Какафрангі зі своєю дружиною Боно, про що свідчить напис на західному фасаді храму.
Церква святого Луки відрізняється тим, що в середині є католицький та православний вівтарі. У 1657 р. православне населення Грбаля (Грбаљ) знайшло притулок у Которі від турецької навали, а венеціанська адміністрація міста дозволила їм користуватися тодішньою католицькою церквою св. Луки для православного обряду. Так церква отримала два вівтарі.
Протягом наступних 150 років в храмі одночасно велися як православні, так і католицькі служби, поки в Которі не розпочалася французька окупація і церква повністю відійшла православним . У наш час церква Св. Луки є православним храмом і належить до Чорногорської-Приморської митрополії Сербської Православної Церкви.
Аж до 1930 року всередині церкви ховали жителів Котора, тому вся підлога в храмі складена з могильних надгробків простих городян. У ті самі часи храм належав до католицької гілки християнства.
Після сильного землетрусу 1979 року, Церква Святого Луки стала єдиною будівлею в Которі, яка не постраждала.
Церква Святого Миколая ( Црква Светог Николе) - Також належить Чорногорсько-Приморській митрополії Сербської Православної Церкви.Збудовано в 1909 році, на місці закинутого Домініканського собору.
Знову безлюдні вулички містечка.
Площу Зброї ( Trg od Oružja) можна вважати головною площею містечка. На ній я і закінчу свою розповідь. Ми рушили спатки, бо на наступний день нас чекало багато цікавого. І вас). Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Оригінал публікації ось туточки