Про тіні забутих предків. Частина п'ята. Тернистий шлях додому
Я знайду.
Я знайду свiй шлях додому,
Хоч важко буде йти крiзь спогадiв шалену втому.
Там буде затишно i свiтло.
Птахи в долонях.
Про тіні забутих предків. Частина перша. Привіт Коломия!
Про тіні забутих предків. Частина друга. На крок ближче до гір
Про тіні забутих предків. Частина третя. Космач
Про тіні забутих предків. Частина четверта. Криворівня
Закінчую сьогодні розповідь про те, як минулого року, на День Незалежності, ми з Оленкою проїхалися місцями, де знімали культовий фільм " Тіні забутих предків". Наступним місцем, куди ми вирушили стала Верховина.
Як я вже розказував, в неділю Гуцули йдуть до церкви. Ніхто нічого не робить, ніхто нікуди не їздить. Щоб добратися з Криворівні до Верховини нам довелося піти туди пішки). Благо відстань там невелика.. кілометрів з 10.
Звичайно ж ми намагалися стопити, та що там стопити, зловити попутку, хай і за гроші. Ага... Розмріялися. Це вам не Грузія, де на дорозі я стопив максимум 15 хвилин... це Україно, крихітко...
Тож йшли пішки. Краєвиди , правда, навколо чудові, тож йшлося гарно).
Хвилинка культури. В околицях Криворівні можна, зокрема, відвідати Криницю Івана Франка...Цікаво, він її копав?))
Проходячи повз присілок Грушівка, побачили будинок, в якому розміщено Музей Михайла Грушевського.
Музей відкритий 29 вересня 2003 р. у будинку, де відпочивав зі сім'єю і працював видатний український діяч.
Експозиція розміщена у двох кімнатах, де зберігаються копії різних матеріалів М. Грушевського, зокрема документація та світлини, а також твори відомого культурно-політичного діяча та науковця.
В окремій кімнаті розміщені речі М. Грушевського.
Михайло Грушевський з 1902 року до початку I світової війни щороку влітку відпочивав тут. Спочатку він зупинявся відпочивати у жителя Пилипа Зеленчука. В 1906 році він викупив собі цю ділянку разом з будинком. Раніше дана вілла і земля належали полякові Владиславові Пшибиловському - дядькові відомого польського письменника Станіслава Вінценза.
Ще одна колоритна садиба при дорозі.
Але головною атракцією навколо були гори.
Тож йшлося , загалом, добре. Йшли, говорили багато, милувалися горами. сподівалися, що не розпочнеться злива... Позитив же)
Десь на пів дорозі нам таки пощастило. Зупинилася маршрутка (несподівано "Чернівці - Верховина") і нас таки підкинули до Верховини.
На найближчий автобус до Івано-Франківська ми не встигли, тобто вже не було вільних місць, але ми не надто переймалися, часу було з запасом. Ми навіть трохо зраділи, бо було ше пару годин трошки оглянути містечко.
Регіональний історико-краєзнавчий Музей Гуцульщини.
Був відкритий 1938 року. В музеї представлені предмети побуту, витвори місцевого живопису. Цікавою для відвідувачів буде виставка народного одягу та вишивки, а також вироби з дерева та глини.
Але то все я вичитав. Ми не ходили))
Успенська церква, яка є одніє з найбільших культових споруд України, побудованих з дерева. Пам`ятка виконана в гуцульському стилі ( тобто дах покритий бляхою))) ггг), чудово відображаючи місцевий колорит. Споруда храму датується 18 століттям.
Перекусивши вирушили до будинку - музею фільму " Тіні забутих предків".
У цій приміщенніхаті впродовж семи місяців проживав видатний кінорежисер Сергій Параджанов, - під час зйомок відомої екранізації твору Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків". Саме ця колоритна кінострічка принесла митцю міжнародну славу і потрапила у двадцятку найкращих світових стрічок. Гостював тут також творчий колектив фільму: оператор Юрій Іллєнко, художник Георгій Якутович, актори Іван Миколайчук, Лариса Кадочникова та інші.
Зараз же тут знаходиться музей. Як часто це буває - зазвичай зачинений. Звонити треба). Часу на це в нас не було, тож ми обмежилися оглядом зовні. у вікна ще позазирали)).
А отак виглядає культовий будинк з бічної сторони. Не кожен турист сюди дійде...
Про туалет я взагалі мовчу... бяда.
Піднялися на пагорб поруч. Поспостерігали разом з коровами на панораму містечка, збиралося на дощ і виглядало то казково.
Трошки про історію містечка.
Селище Верховина до 1962 року називався селом Жаб'є. Перша письмова згадка про яке датується 1424 роком, коли воно разом з монастирем на річці Рибниця (теперішнє місто Косів) було передане литовським князем Свідрігайлом в дар місцевому багатієві Владу Драгосимовичу. Існує легенда, що першим поселенцем в долині Чорного Черемоша був Жабка, від якого і одержало назву колишнє Жаб'є. За іншою версією, тут в заболоченій долині річки водилося багато жаб, звідки і пішла назва поселення.
У квітні 1920 року в Жаб'єму відбулося селянське повстання, яке було придушене польською владою. З 1921 до 1939 року Верховина входила до складу Польщі.
У 1772 році відбувся перший поділ Польщі між Росією, Прусією та Австрією. В результаті цієї події землі сьогоднішнього Верховинського району увійшли до складу Австрійської імперії.
У 1962 році с. Жаб'є було перейменовано в Верховину. Верховиною в Карпатах називають найбільш піднесені ділянки місцевості. Таку назву селища повністю виправдано. Навіть нижня його частина розташована на висоті 620 м над рівнем моря, а більша його частина, яка перебуває переважно в горах - набагато вище. Так, найбільш високогірний путівець Верховини розташований на високому перевалі на висоті 1250 м. Завдяки цьому Верховина вважається одним з найвищих гірських населених пунктів України.
На музей краще дивитися згори... не видно "деталей"... Така от у нас культура... Краще дивитися здалеку.
В чому сіль, брате?) Прочитали ми по дорозі на автостанцію. Трохи не встигли до початку зливи і в автобус всілися трохи підмокшими). Але то не страшно. Бо далі розпочиналися пригоди. І не завжди веселі).
За нашими розрахунками запасу до потяга з Франіка в нас було години півтори. Ми були спокійні, запас не маленький, навіть не зважаючи на погану погоду, що в горах особливо відчувається.
Їхали собі спокійно...А ж поки не добралися до Татарова...і наглухо стали в заторі.
Що ж сталося? Аварія? Обвал дороги? Каменепад? Ніфіга! Як виявилося все було набагато забавніше.
Наш зубожілий ( від влади бариги) мудрий нарІд , скориставшись трьома вихідними на День Незалежності, понаїхав в Яремче подивитися на водоспад і запаркував наглухо дорогу! Ви просто уявіть собі затор від Татарова до Яремче! 25 кілометрів! Ідіоти!
Наш водій виявився молодчинкою. Він розумів, що більшість його пасажирів їдуть у Франік на потяг. Він і звонив знайомому начальнику в поліції, свірився, потім гнав якимись тільки йому відомими шляхами, щоб швидше добратися...Чуда не сталося. На залізничному вокзалі Івано-Франківська ми були за годину після відправлення нашого поїзда.
Розробляти коварний план ми почали ще в маршрутці. Надумали нагнати потяг у Львові чи Гадячі за допомогою таксі. Якась дівчина дала номер знайомого таксиста ( до честі, вона нам пропонувала і переночувати в неї вдома), але по перше таксист запросив якусь космісну суму, до того ж не обіцяв. що ми встигнемо.
Що ж робити? Завтра зранку конче потрібно бути на роботі.
Потяг залишився лише один. Квитків на нього немає, звичайно ж. І це при ціні на ті квитки в 700 грн, бо то є розрекламований " трансформер". Автобусів немає, на Бла-бла-карі нікого немає... До того ж погода стрімко погіршувалася, а в нас з собою були лише літні речі... Ступор.
ПІшов порушувати закон. Підстеріг двох провідників. Домовився за те, щоб "зайцем" проїхатися.
Провідники красавчики. Захотіти 2000 грн за двох... Доторгувалися ло 700...
Так і їхали назад. В тамбурі. Я спав на підлозі на матрасі ( провідники хоч матрас підігнали), Оленка спала сидячи в інвалідному візку ( в нових воїздах вони є в наявності). Було холодно. Повдягали на себе все що можна, врятували дощовики, які були з собою. Одягнули їх.
Крім нас, "зайців" у вагоні було ще з десяток. Хтось їхав стоячи, хтось в тамбурах, хтось в коридорі...Так що нам ще пощастило, в нас було окреме " купе"))
Зубожінням накрило не тільки Яремче. Коли виходив покурити у Львові, спостерігав апокаліпсис на місцевому вокзалі.
Затори були і на прикордонних переходах, багато людей поспізнювалися на свої поїзди... кароч треш угар і аббадон))).
Українці святкували День Незалежності)).
Доїхали таки до Києва, я навіть на роботу встиг. Але було заплановано вже багато нових подорожей, тож мені розповісти є що.
Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Booking тимчасово завершив свою реферальну програму, тож знижку ( суттєву, до 39 $) ви можете отримати тільки за одним з моїх реферальних лінків. Потрідно зареєструватися на AirBnb через посилання www.airbnb.ru/c/shuras1 - і отримати плюшки. Ну і мені трохи перепаде).
Оригінал публікації ось туточки