Про Тернопіль. Частина нульова. Тепле місто
Де Тернопіль з попелу підвівся,
Величавим озером заграв.
Все моє! Я серцем загорівся
І про тебе пісню заспівав.
Поки всі блоґери пишуть свої звіти з нещодавного прес туру Тернопіллям, я витримаю театральну паузу і розкажу про нашу подорож до Файного міста на традиційний для початку травня мистецький Фестиваль Ї. Так як прогулянка містом під час туру була мінімальною, то я покажу вам те, що ви не знайдете в останніх звітах блоґерів. Хє-хє.
Їхали ми в Тернопіль, а приїхали у Львів. Справа в тому, що поїзд наш прибував в 3:40 ранку, вставати нам не хотілося, тож махнули до міста Лева. Про Львів якось іншим разом, а сьогодні все ж про місто на річці Серет.
Відзвонилися в готель (ми бронювали номер в готелі "Алігатор", як такого його навіть на карті не має, він відноситься до розважального комплексу "Алігатор" ), сказали що заселимося пізно ввечері і потулили фестивалити.Далеченько від центру, але більш-менш такий готельчик.
Поки Оленка сиділа на презентації творів Джозефа Конрада, я трошки пройшовся центром. Світло було хороше...
Кафедральний собор Різдва Христового. Дуже красивий храм.
Пам'ятник Данилу Галицькому.
З цим містем і з пам'ятниками на ньому є кілька забавних історій.
Спочатку на цьому місці з'явився пам'ятник Юзефу Пілсудському. Ставили його, звісно ж. поляки. За легендою в переддень відкриття актор місцевого театру ( трошки піддатий) вирішив сховатися від дощу, під рядниною якою накрили монумент для ранішнього урочистого відкриття. Яке ж його було здивування на наступний день, коли його розбудили фанфари почесної варти. Алехлопець не розгубився і викотився у навідповідальніший момент зі словами " Хай живе великий польський полководець Юзеф Пілсудський! Його навіть не покарали, бо подумали, що то частина урочистого відкриття.
Ще одна забавна історія пов'язана з пам'ятником Леніну, який на цьому місті встановили комуністи. Вождь світового пролетаріату стояв тут у своїй звичній позі : ліва рука в кишені, права вказує в напрямку світової революції.... і все було б добре. якби зліва від площі не було розміщено Сберкасу, а справа стояла будівля Тернопольської межичної Академії. Як здавалися ( ну і зараз здаються) заліки у ВУЗах всі знають... Ну ви зрозуміли, що про пам'ятник говорив народ.
Тернопільський пам'ятник Членіну був другим в Україні, який було демонтовано. На його місце спочатку хотіли поставити Богдана Хмельницького. але пригадавщи його непрості стосунки ( вогонь там. меч)) ), зійшлися на більш компромісній фігурі.
Архикатедральний Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці УГКЦ. Головний храм греко-католиків Тернопілля.
Збудований у 1749-1779 роках в стилі бароко на замовлення гетьмана Юзефа Потоцького, як Церква святого Вінсента при монастирі Ордену домініканців. У 1820-1848 роках належав єзуїтам. Зруйнований 1944 року в ході боїв за Тернопіль. Відбудований 1957 року. Автором проекту виступив Август Мошинський ( це той самий, який будував Собор св. Юра у Львові).
Та сама Медична Академія, зараз Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського.
Але то я вже бачив. І не раз. Пішов просто бродити дворами у пошуках красивих кадрів.
Відома пам'ятка міста - тристоронній годинник.
Класна мозаїка на вулиці Руській ( хто не не в курсі до Росії і рюськіх це не має жодного відношення. Русини. Звідси назва.)
І цей регіон голосував за блазня((. Бяда.
Місто ще не відійшло остаточно від святкування Великодня.
Якщо ви не знаєте, де найкраща шаурма в Тернополі , то я вам скажу. На вулиці Валовій ,16. "Алі баба" називається. Є два види "звичайна" і "супер". Різниця в ціні - 1 гривня. Але смачна). Кароч. затарившись шаурмою ми знову потулили до Тернопільського драматичного театру. де проходив фестиваль.
Фотографії нижче - це з бульвару Шевченка. яким ми прямували до Бункермузу - чудово закладу, де мала відбутися зустріч ( в рамках фестивалю, звичайно) з Олександром Бойченком.
Тут був Гамлет. В Києві вчора, доречі, відкрилася його виставка і галереї М17. Сходіть.
Аце вже фото з наступного ранку, коли ми поснідавши ( такий собі сніданок) і виселившись з готелю пішли бродити містом. А саме до " тої церки. куди ми постійно не доходимо".
На фото не вона. На фото Церква Успіння Пресвятої Богородиці ( УГКЦ). Шикарна споруда. Дивно. що раніше її не помічав.
По трохи дійшли до гідропарку Топільче. Величесна зелена зона в центрі міста. Місцями трохи захаращена, але це тільки надає їй певного шарму.
Йшли ми, власне, сюди. Церква святих Володимира і Ольги (УГКЦ). Я згадав, що вже був тут. Років 6 тому. З того часу на мій склеротичний погляд нічого не змінилося особливо).
Але добре, що сходили. Цікаво іноді походити не тільки туристичними маршрутами, а і в звичайні спальні райони завернути.
Тут також багато цікавого можна знайти.
Знову завернули в Топільче. Все таки шикарне місце. Дуже фотогінічне.Можно окремий альбом видати про місцеві мости. Доречі. в центрі парку знаходиться невеличкий зоопарк ( не всі туристи про це знають). Правда, чи потрапити в середину можна я не знаю. Завжди ходили колами на тваринок дивилися.
Центральна алеся парку ( гідропарку) виходить до Церкви воздвиження Чесного Хреста (ПЦУ), ще її часто називають Надставною.
Прогулялися трохи набережною Тернопільського ставу.
Два основних міфи про це місце:
Це не озеро - це став. Водойма рукотворна.
Озеро викопали під час СРСР. Насправді ж озеро тут з'явилося чи не з появою самого міста і носило оборонну функцію . Совки його тільки заглибили і розширили.
Набережна в Тернополі справді крута. Натовпи туристів і місцевих, що прогулюються тут це доводять.
З пересадкою на обід в Файному місті ( величезні порції, крафтове пиво, доступні ціни) знову пішли до озера.
Крім загальновідомого Острова Кохання в Тернополі ще є один крутий острівець. Чайка. Він не такий розкручений, але це і добре)). Менше народу - більше кисню. Його також підрехтували, поставили спортивне обладнання. Круто зробили.
Стандартний туристичний маршрут міста)).
Повернулися до Театру, де і тусячили вже аж до потяга ( сходили, правда, повечеряти в Траторію Тісто , я не дуже хотів, бо в останні наші відвідини сюди мені тут не дуже сподобалося. Здалося , що після перестановки вони трохи споганилися, але Оленка наполягла, і я тепер знову можу їх радити. Знову смачно і затишно. Для Тернополя, правда , не дешево.) Було багато поезії і музики... До кінці виступу Жадана і Собак ми нажаль не досиділи, треба було бігти на Вокзал, але все одно враження від всього залишилися найпозитивніші.
Катайте сюди. Можливо і не на фестиваль (скоро, наприклад, "Файне місто" ), а просто відпочити. Чудовий варіант для туру вихідного дня.
Далі я розказуватиму, що можна побачити по області, але то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Оригінал публікації ось туточки