Про Калуш. Частина четверта. Замальовки
А в Калуши в крайнім домі там пани сиділи,
Ой там мені молодому кучері злетіли.
Про Калуш. Частина перша. Карпатський трамвай
Про Калуш. Частина друга. Шляхами Степана Бандери
Про Калуш. Частина третя. Дорогами маленького Слімчика))
Продовжу сьогодні для вас екскурсію славним містом Калуш.
В принципі, це також місця маленького Сашки ( не мене), але ж не можна два пости підряд однаково називати))
Вибравшись з парку культури ім. Франка ми посунули в сторону центру.
Надибали такий от забавний вінтажний люк. Не могли проминути і не сфоткатися.
В центрі збереглося багато історичних будинків. В притомному стані, навіть.
Старий готель. Не знаю, чи працює зараз.
Павутиння дротів в маленьких історичних містах завжди умиляло мене)
На площі Героїв, біля фонтану класно розмальована трансформаторна будка.
Ну явно ж краше сірих невиразних стін?
Тут же поряд смарт будинок зі смарт годинником на фасаді))).
На бічній стіні - чергове шикарне пано-мозаїка.
Але найцікавіше завжди за фасадами, ви ж в курсі))
Збігав сфоткав дві найшикарніші будівлі міста. Ми бачили їх, коли тут вночі проходили. А от щоб зазнімкувати вдень, то завернув навмисно.
Будівля Українського народного дому.
Парафіяльний костел святого Валентина
Читати то корисно. Зазвичай))
Реклама на фасадах присутня, але не критично, за нею ще можна розгледіти, власне, будинки.
Гуляли ми не просто так, ми йшли в гості до Сашкиного дідуся. Тож з центру по трохи вибралися. Але і тут багато цікавого побачили. Навіть магнітик змогли купити! Ви не уявляєте, яка це проблема купити листівку, чи магніт у маленьких, навіть туристичних, містах. Особливо, якщо вони не дуже розкручені. Що вже казати про індустріальних Калуш.
Знову пано.
Найбільше в місті графіті.
Церква Святого Архистратига Михаїла ( 1913 рік, доречі), близько не стали підходити, бо поспішали.
А от знову.
Нові пам'ятники давнім Героям.
А цією от фотографією майже пишаюся. Встиг таки підняти камеру і зазнімкувати раритет.
Сашин дідусь почастував нас різними домашніми смаколиками, а ми після цього вирішили їхати на кар'єр). Тут на домомогу вже прийшов інший родич - двоюрідний брат . він і підкинув нас на своїй машинці до водосховища Домбровського кар'єру.
В принципі туди можна вийти і з міста, але з не надто мальовничої сторони.
А тут... космос..
В машині я примудрився вилити на себе чай.. тобто чашка-нерозливайка відкрилася і облила мене.
Слім успішно порвав штани, а його брат сорочку. От тільки Оленка молодець:)
Вода прозора. На глибині блакитна.. от тільки ніхто не купається. Калійні солі, знаєте...
Цікаво, чи багато там на дні людей залишилося після 90-х?...
Чогось подумалось.
Місце проте шикарне.. космічне якесь...
Далі ми повернулися, перекусили ( куди ж без цього!) і поїхали у Франік, звідки мали сісти на потяг.
У Франіку ми пили франківське пиво, їли франківських омарів, танцювали франківських танців ( хі-хі), а потім , як не дивно, без пригод сіли в потяг і доїхали до Києва. Давненько в нас з Оленкою такого не було)). Може то гостинність Сашкиної родини подіяла і трохи підправила нам карму?)
За що їм дякую дуже!
Ну а ви не перемикайтеся, про Калуш все, але фоток необроблених ще мільйони. Буде цікаво. Оригінал публікації ось туточки