Про Рабат: falkoner

falkoner

Про Рабат

Feb 01, 2019 20:23

Реконструкція стародавньої фортеці в місті Ахалцихе в 2012 році стала останнім і найбільш масштабним проектом "епохи Саакашвілі" . Фактично відбудована заново старовинна фортеця стала одною з найзначиміших туристичних точок регіону Самцхе - Джавахеті постала у всій красі на пагорбі домінуючи над містом... Але як на мене втратила свою "душу".

Територія Рабату охоплює близько семи гектарів. У комплексі, поряд з православною церквою Святої Марини, стоїть мечеть, католицька церква, синагога і вірменська церква, замок Джакелі, турецькі лазні , усипальниця паші, цитадель і амфітеатр.
Рабат - це одне велике місто в місті. У комплексі крім історичних фортець, веж, церков, келій і мечеті існують сучасні установи різного типу, такі як туристично-інформаційний центр, ресторан, кафе, магазин сувенірів і одягу, музей, кімната з макетом міста Ахалцихе в мініатюрі, РАЦС, винний льох, де можна придбати і продегустувати грузинське вино ,а також сувенірна крамничка.
За чутками, при реконструкції Рабат намагалися зробити трохи схожим на Єрусалим.

Добру половину з цього всього ми не побачили, бо з часом в нас були проблеми.
Окрім того, що ми поспішали на останній автобус до Боржомі ми змагалися в швидкості з дощовими хмарами, від яких втекли в горах по дорозі з Вардзії.
Отож ми швиденько купили квитки ( 6 ларі з людини) у "верхне" місто (на відміну від безкоштовного і цілодобово відкритого "нижнього" міста, "верхне" місто відкрите для відвідувачів до 18:00) і швиденько посунули його оглядати.

Зайшовши у ворота "верхнього" міста відразу можна піднятися на башти і оглянути місто з висоти. Прям відчути себе охоронцем фортеці.

Рабат - о основному творіння турків часів Османської імперії, але залишили тут свій слід і вірмени і, звичайно ж, грузини. Правда, всю історичність було поховано під мільйонами виділеними на реконструкцію.
Коли я був тут вперше, мені тут сподобалося набагато більше. Але тоді в мене був масштабний "культурний шок" від Грузії, від людей, від автостопу... до того ж це був мій другий чи третій виїзд за кордон. Вперше я катав сам. З того часу я побачив багато вже чого, тож голова стала тверезіша і раціональніша).
Ні, фортеця така ж блискуча і вилизина. Красива навіть, але тепер вона здавалася якоюсь.. фальшивою.

От наприклад Мавританська галерея.
Красиво. Але маврів тут ніколи і близько не бігало, ніяких натяків мавританського стилю тут раніше не проглядалося, не кажучи вже про функціональність. Ну яка галерея у військовій фортеці?
Але піпл хаває... і це класно з одного боку. Чесно так вважаю. Але чомусь все частіше задумуюсь про інший бік того, що бачу.

Або ось, наприклад, мечеть Ахмедіє - це символ і смисловий центр всієї фортеці. Вона була побудована в XVIII столітті і названа на честь Ахмеда-паші (Кімшіашвілі). Зараз купол мечеті позолочений (що породило ряд холіваров в пресі) і зроблено це начебто як натяк на мечеть Омара в Єрусалимі. У 1828 році після взяття Рабату російською армією, мечеть була перетворена в православний храм Успіння Богородиці (Штурм Ахалцихе і свято Успіння припадають на 28 серпня). Зараз це просто порожня будівля, куди можна увійти і подивитися зсередини на історичні стіни.
Туреччина оголосила, що золотий купол мечеті Ахмедіє - це не є історичним і це неправильно. Новий уряд Іванішвілі ( новий , то відносно "старого" Саакашвілі) заявив, що вони перебудують фортеця відповідно до побажань турецької сторони, але розмови так і залишилися розмовами.

Не зважаючи на такі казуси Рабате є доволі фотогінічним і красивеньким ( оце правильне слово).

"Різблена" кімната. Всі стіни оздоблені деревом. Розумієш, що новоділ, але дуже атмосферно.

Дощ нас таки нагнав, але ми закутавшись в дощовики полізли на башту цитаделі.

Цитадель - найвища точка фортеці і Ахалцихе, звідси видно все місто і округу. Це свого роду кульмінація всього відвідування. При цьому дуже ймовірно, що веща - то фантація сучасних архітекторів. Є інформація (можливо, помилкова), що споруд вище мечеті в фортеці не було.
Крім вежі, в цитаделі є виставкова кімната з якимись фотографіями і кімната, стилізована під народний месхетинських будинок.

З вежі нас швидко здуло. Це я в прямому значенні цього слова). Вітер піднявся дуже сильний.
Трохи підморозились і підмокли. Посунули в сторону виходу. Непоспішаючи так. Фоткаючи і роздивляючись по дорозі.

Полазили ще трохи нижнім містом...

І посунули в сторону автовокзалу. Він тут поряд. Хвилин 10 пішки. Встигли купити квиточки на останній автобув , що проходив через Боржомі ( до Хашурі) і поїхали.
Дорога була веселою і трохи страшною.
Водій весь час сидів в пів оберта сварячись з кимось з салону. Це враховуючи , що на вулиці вже темно, дощ і гірська дорога.. якісь два чувачка відкрили вікно на задньому сидінні і курили... але добралися. Настрій це нам не надто зіпсувало, бо назавтра ми мали відправлятися в Батумі . як ми сподівалися до сонечка ( ви вже знаєте, що наспраді ніфіга)).

З цієї подорожі залишилося матеріалу ще на два поста. Буде цікаво. Не перемикайтеся.

Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:

www.airbnb.ru/c/shuras1

На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад

Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання

Ну і мені щось перепаде)).
Оригінал публікації ось туточки

відпочинок, 650 d, висота, відпустка, історія, краса, фото, кавказ17, подорожі, позитифф, життя, оленка, дощ, фото17, гори, ахалцихе