Про Вільнюс'17. Дорога додому
Не спіткнуся на жодній з доріг,
не зазнаю в житті образи...
Як вернуся на рідний поріг -
чи впізнаєш мене відразу?
Про Таллін. Частина перша. До моря
Про Таллін. Частина друга. Морько
Про Таллін. Частина третя. Морський музей
Про Таллін. Частина четверта. Нічна
Про Таллін. Частина п'ята. Зіткнення поколінь
Про Таллін. Частина шоста. Незрозуміла
Про Таллін. Частина сьома. Хуртовина
Про Таллін. Частина восьма. Зимно
Про Таллін. Частина дев'ята. Центр
Про Таллін. Частина десята. Дахи
Про Таллін. Частина одинадцята. Вікові стіни
Про Таллін. Частина дванадцята. Зоопарк
Хоча цей пост буде і про столицю Литви, фактично він відноситься до моєї подорожі до Талліна на початку 2017-го року ( вклався в два роки! Вклався!).
Отож ввечері вийшовши ранесенько з автобуса "Таллін - Вільнюс", я вже втретє зустрів свій день народження тут... на березі Вільнялє... Як там пише конституція Ужупіса?
" 26. Людина має право святкувати або не святкувати свій день народження." )).
Я волію не святкувати). Я волію подорожувати.
Автовокзал у Вільнюсі знаходиться поруч з залізничним , тому я знайомою вже дорогою ( це були мої 4 ... чи 5 відвідини цього чудового міста) рушив до центру. Камеру дістав тільки коли небо вже більш-менш посвітліло. Біля Вільнюсівської ратуші.
Знову ж таки знайомими туристичними вуличками прямую до Кафедральної площі, головної площі міста, де височіє прекрасний Собор святих Станіслава і Владислава , або так звана Катедра (Vilniaus katedra).
Слід зазначити, що мороз, який був трохи послаб в Талліні я наздогдав у Вільнюсі. Приїхав сюди, коли тут було добрячих таких мінус 15. Але без вітру, тому почувався я доволі комфортно.
Проспект Гідемінуса - головна вулиця міста, але цього разу я туди не збирався.
Хотів піднятися стандартно до вежі Гідемінуса, але весь пагорб вияввся на ремонті). Плани довелося міняти.
Душа прагнула висоти, тому посунув на Пагорд Трьох Хрестів.
Пройшовся через парк, де помітив прикольний пам'ятник... собакам). Чи то його тільки поставили. чи то раніше мені вилазило і я його не помічав. Але милий він.
Далі Барнадинський сад і зимова ріка... дивно, що вона не замерзла...Звернемося до першоджерел)) Як там пише конституція Ужупіса?
"1. Людина має право жити поруч з річкою Вільнялє, а Вільнялє - текти поруч з людиною."...
А далі вверх... нуди ж ще). Дертися вверх - то найкращий відпочинок.
Ну і скажіть, що воно того не вартує... Ранок. тиша, відсутність людей, кришталево чисте повітря...
( клікається)
Пагора Трьох Хрестів, це той пагорб, де колись стояв Кривий замок: пагорб є частиною муніципального парку. Хрести на ньому встановлені не просто так: легенда свідчить, що на цьому місці ченці-францисканці в XIV столітті загинули від руки язичників. Документальних підтверджень цій легенді, втім, не знайдено, а тому існують і більш прозаїчні версії появи хрестів. Наприклад, деякі історики вважають, що вперше їх встановили на честь отримання Вільнюсом магдебурзьких прав.
Довго так стояв. Фотографував і просто спостерігав. І мороз не заважав ( тим більше, що перед літаком потрібно було допити всю рідину з фляги. Не пропадати ж добру!).
Поки на пагорб не притулила група кацапів в полосатих купальниках, яка втім доволі вічливо спробувала мене розпитати де знаходиться Церква святої Анни.
Як завжди впав на мороз, типу російської не розумію. Але показав.
Цікаво було слухати людей, які думають, що їх не розуміють... але довго я то не витримав.. потулив до низу.
Спускався, втім, іншим шляхом. Повз паркову естраду.
Трибути вкриті снігом створюють круті геометричні візерунки.
Зробив коло навколо пагорбу...
... і прийшов таки до того ж Костьолу святої Анни))). Навели мене. Дя.
Але то не дивно, бо костел то дивовижний взірець цегляної готики, чий фронтон по праву вважається одним із найбільших шедеврів архітектури. Згідно з деякими версіями, його архітектором був Бенедикт Рейт, відомий завдяки будівництву кафедрального собору в Празі.
Однак цей факт, як і легенда про те, що Наполеон дуже хотів перевезти церкву в Париж, не має жодних документальних підтверджень, зате достеменно відомо, що для її будування використовувалися 33 види цегли.
Недалеко знаходиться Успенський собор неканонічної РПЦ...
Але сфоткав я його по дорозі в Ужупіс.
В район я , правда. особливо не заглиблювався ( благо , бротив тут кілька місяців тому).. Так, походив біля Вільналє... проникся творчим духом)).
Завернув в місто і вийшов до Вільнюсівської церкви Діви Марії. Вона мені дорога як пам'ять. Саме напроти неї , ми жили, коли вперше я потрапив до столиці Литви. Тоді це була взагалі моя перша свідома поїздка за кордон. Так що я коли я у Вільнюсі, я завжди проходжу повз неї.
Шкода, що вона закинута.
Поблукав трошки вуличками в пошуках паба, де ми з Веліною зависали восени. Вони обіцяли на зиму зварити якийсь особливий портер.Паб знайшов, але так і не дізнався який там портер. Бо він закритий був).
Знову ж таки традиційно вийшов до Президенського палацу.
А тут вже і час на літак...
Попрощався з Катедрою, Вежею Гідемінуса...
... і через Світанкову браму ( Aušros vartai) пішов пішки на вокзал.
А там стандартно... 0,75 євро шатл в аеропорт.. транспортна безпека, паспортний контроль .. і політ до Києва.
Чергова подорож закінчилась). Це була, доречі, остання подорож за кордон. яку я катав без Оленки. Далі все було набагато веселіше).
Про щось я писав ( а ви, сподіваюся, читали), про щось ні... тож в мене ще є багато цікавого. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
Оригінал публікації ось туточки