Про Тбілісі'17. Частина шоста. В Степанцмінду
Спеша на север из далёка,
Из теплых и чужих сторон,
Тебе, Казбек, о страж востока,
Принес я, странник, свой поклон.
Про Баку. Частина перша. Космос
Про Баку. Частина друга. Бульвар
Про Грузію. Частина перша. Батумські танцюючі фонтани
Про Тбілісі'17. Частина перша. Незапланована
Про Тбілісі'17. Частина друга. Панорамна
Про Боржомі. Частина перша. Багряні гори
Про Тбілісі'17. Частина третя. Нічна
Про Баку. Частина третя. Мішанина
Про Баку. Частина четверта. Містична
Про Тбілісі'17. Частина четверта. Мцхета і Джварі
Про Тбілісі'17. Частина п'ята. Мтацмінда
Про Боржомі. Частина друга. Парк
Про Батумі. Частина Друга. Місто сонця і вина
Прокинулися ми пораніше бо зібралися з'їдити в Степанцмінду, піднятися до легендарного монастиря в селі Гергеті. Але про все по порядку.
Найпростіший спосіб проїхатися до селища Степанцмінда, яке розташоване за 165 кілометрів північніше від Тбілісі це поїхати з екскурсією. Перевагами цього способу є і можливість красивих зупинок по дорозі ( Ананурі, Арка "Дружби народів"). Ну і розкажуть щось цікаве.
Але ні. Не наш метод).
Поїхали маршруткою. І дешевше і автентичніше.
Метром добралися до автостанції Дідубе, а звідти по 10 ларі з людини і місце в маршрутці.
Ми сподівалися поїхати першим рейсом, але першою виявилася розбита Газель... та і місця залишилися лиш на приставних табуретках. Вирішили почекати годинку))). Якось стрьомно. Наступною машиною був "Спрінтер", що внушало оптимізм.
Рушили. Я Оленці всі вуха прожужав про красу Військової грузинської дороги восени і так, вона прекрасна ( особливо восени), але як тільки ми добралися до гір, то в'їхали в хмару. Майже всі красоти сховалися за білою пеленою. Доспали проте трохи).
Кілька кадрів таки зробив . На технічній зупинці.
Дві з половиною години ( дорога ремонтується трохи) і от ми в Степанцмінді.
Селище розташовано в центральній частині Великого Кавказького хребта, у підніжжя гори Казбек, на висоті 1744 м, в верхній течії Тереку.
Біля селища розташовані дві вершини названі іменами лідерів ОУН та УПА Степана Бандери та Романа Шухевича. Це сталося в жовтні 2013, коли львівський альпініст Мар'ян Нищук разом із колегами підкорив ці вершини та ініціював надання їм імен лідерів українських націоналістів. Адміністрація містечка затвердила ці назви.
Але головні цікавинки селища там. Вище. Це Троїцька церква (გერგეტის წმინდა სამება, Ґерґетіс Цмінда Самеба) і гора Казбек.
Нам би до них...
В горах було набагато прохолодніше, ніж в столиці Грузії, то ми утеплилися трохи і почали думати як видертися на гору. Я був тут вже. І знаю, що можна пішки ( але минулого разу я не дійшов до Троїцької церкви через брак часу), але було ліньки. Почали питати таксистів.
Грузини, звичайно, гостинний народ, але таксисти трохи мутні. Питали скільки коштує. 50 ларі кажуть. Пішки ж 2 години. В принципі вони праві, дві години по дорозі кудою їздять машини, але є і коротший шлях. Ми вже б і на 50 ларі погодилися, або знайшли з ким розділити поїздку. Проте таких не знайшлося, тож ми пішли пішачка.
І ніразу не пошкодували.
Таку вартість таксисти пояснюють поганою дорогою ( там кілометрів 8 їхати), але ми коли піднімалися, то побачили, що заливають нову бетонну доро до церкви. Цікаво, ціни впадуть?).
Але коли ( не якщо) я потраплю сюди наступного разу, то я все одно піду пішки. По перше - це красиво.
Місцеві , ті які не таксисти, були більш люб'язними і вказали нам шлях на стежку.
Орієнтиром служить от ця от старовинна сторожова вежа. Тобто залишки її.
Мені вона схожа на такого от старого, втомленого, але ще міцного воїна, який ніколи не полишить свій пост...
Людішкі то для масштабу...
А ми по стежечці неспішно, відпочиваючи, рушили наверх.
Наші тили прикривав "воїн".
Погода істотно покращилася. Хоча всю дорогу нас і супроводжували хмари, але над Степанцміндою було чисте плакитне небо.
Місцеві кажуть, що нам пощастило, що ми побачили вершину Казбека. Зазвичай велична гора ховається в хмарах.
Ми йшли, часто зупинялися. Висота, та і вино вчорашнє давалося взнаки, а от корівки пристосовані)).
Поспішати не обов'язково. Бо навколо неймовірні пейзажі...
За годинку так дійшли. Виявилося, що минулого разу я не дійшов зовсім трошки. Буквально пару поворотів.
До церкви ми, правда не поспішили. Ми довго і заворожено роздивлялися навколишні пейзажі...
Церква також гармонійно вписується в пейзаж)).
Неймовірне відчуття, коли хмари десь там ... під ногами..
Без панорам тут ніяк).
Розклалися, вирішили перекусити. Жувати бутерброди на свіжому повітрі і дивитися на таку красу - безцінно.
На запах сиру прийшли конячки )))
І собачки))..
Рушили таки до церкви.
Біля стародавнього храму знаходиться джерело з цілющою, як говорять, водою..
А от і красуня церква. Кожет камінь тут буквально дихає історією.
Ну і вид тут.. дя... Знизу, власне, Степанцмінда. Троїцька церква формально відноситься до села Гергеті.
А це перевал... потонув у хмарі... краса.
Троїцька церква в Ґерґе́ті розташована на висоті 2170 м біля підніжжя Казбека, побудована в XIV столітті святиня є єдиним хрестово-купольним храмом в області Хеві. Біля храму збереглася середньовічна дзвіниця.
Під час Крцаніської навали персів на Тбілісі (1795 р.) в Ґерґеті переховували хрест святої Ніни. За радянських часів церква була закрита, нині повернуто Грузинській православній церкві.
Порозважалися деякий час, виловлюючи моменти, коли вершина гори з'являлася з-за хмар і рушили вниз. День повертав до завешення вже, а нам ще треба було в Тбілісі вибратися.
Он і місяць вже на небі з'явився.
Дорога вних значно приємніша, ніж вверх). З'явилася можливіть помічати цікавинки).
Привіт, старий, друже. І до побачення!
Спустилися в Степанцмінду. По часу встигли навіть на передостанню маршрутку. Але.. місць в ній вже не було. Не проблема, подумали ми. Дочекаємося останньої. Якраз повечеряємо.
Але.. останню маршрутку відмінили. Отак просто.
Цим відразу скористалися місцеві бариги і почали пропонувати довезти до столиці за 25 ларі з людини. Жаба якось от почала давити...
Посперечалися з ними трохи... і пішли стопити. Я тут вже стопив, я знаю місця). Але до крутого місця ми так і не дійшли. Нас по дорозі ( я навіть руку не піднімав) майже одразу підібрала якась сім'я і довезла аж до Тбілісі. По дорозі поговорили . Цікаво. Про все як завжди. Про політику, історію, музику.. про Саакашвілі. мать його...
Це був перший Оленчин автостоп). А вона так зарікалася не стопити))).
Але час пролетів непомітно і от нас висадили на в'їзді в місто. маршрутка, метро... і спатки.
Назавтра було заплановано багато цікавого. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся.
Якщо ви збираєтеся кудись подорожувати, то можете трошки зекономити на житлі, забронювавши його через мої реферальні лінки:
www.airbnb.ru/c/shuras1
На airbnb треба зареєструватися
І зробитити перше бронювання від 75$, то 39$ отримаєте назад
Якщо ви юзаєте Booking.com, то зекономте собі 15 $ забронювавши щось через це ось посилання
Ну і мені щось перепаде)).
Оригінал публікації ось туточки