Про Будапешт. Весна 17. Частина п'ята. Колії
Я Павло Зібров, ви мене знаєте,
в потяг сідаєте, рушаєте!
Колеса стукають в такт - ось так, ось так!
Я на залізниці справжній мастак -рейки-рейки,
шпали-шпали. Не один потяг не буде відсталий.
Про Будапешт. Весна 17. Частина перша. Привіт улюблене місто. Я скучив
Про Будапешт. Весна 17. Частина друга. Похмура
Про Будапешт. Весна 17. Частина третя. Культурна програма
Про Будапешт. Весна 17. Частина четверта. Соціалістична
А розкажу но я вам трошки про цікавий транспорт Будапешту.
Після Угорської Національної галереї ми спустилися від замку і з пересадкою добралися до Будапешської дитячої залізниці. Так! Наявність оної в столиці Угорщини стала для мене несподіванкою, то Оленка десь про неї вичитала. Зрозуміло, що то совкове минуле, але хоч щось хорошого в ті часи таке було. Особливо тут. Дитяча залізниця в Будапешті шикарна. Особливо порівнюючи з нашими.
Київська дитяча залізниця
Луцька дитяча залізниця
На автобусі №26 добралися до кінцевої ( або початкової, бо залізниця не кільцева) станції Hűvösvölgy .
На станції всі працівники діти. Навіть квитки нам продала дівчинка років 13. Квитки коштують для дорослих 700 форинтів, для дітей 350.
Потяги курсують з інтервалом приблизно раз в годину. В теплу пору року Дитяча залізниця працює до 18 години, з листопада по квітень до 17:00.
Машиніст тепловозу, правда, дорослий. Але з ним в кабіні пару хлопчаків також є.
Як я казав, дорога не цтклічна. Тому при прибуттю на кінцеву станцію, тепловоз відчеплюється, об'їджає станцію і причеплюється до вагонів з іншої сторони.
Ну що, поїхали?)
Вагони різні ( в нашому потязі, наприклад, їх було два і різних), але доволі старенькі. Проте дуже атмосферні.
Ну що, трошки історії.
Будівництво Дитячої залізниці( до 1990 року вона називалася "Піонерською" ( Úttörővasút), зараз "Дитяча залізниця" (Gyermekvasút)) в Будапешті розпочалася в 1948 році з місця, де пізніше відкрилася головна станція Szechenyi-hegy. Першу ділянку дороги довжиною 3,2 кілометра запустили в тому ж році. В 1949-му її протяжність збільшилася більш ніж у два рази, а потім знову - ще через рік.
ДЖД сьогодні - це дев'ять станцій, протяжність між якими складає 11,2 км. Дорога прокладена мальовничими пагорбами Будапешту.
У вікна висовуватися не можна, звичайно. Але то не наш метрод. Зверніть увагу на рослиннісь.
Поїздка між кінцевими станціями займає близько 45 хвилин. Кондуктори, контролери, і продавці сувенірів в потязі також діти)).
Я от не даремно звертав вашу увагу на рослинність. Трощки піднялися пагорбом...
А тут зима ще...
Дитяча залізниця активно використовується місцевими як звичайний транспорт. Поки ми їхали заходили люди і з велосипедами і з собаками.
Доречі, біля одної з станцій посередині маршруту (János-hegy) знаходиться місцева канатка і башта "Ельжабет". Але їх ми залишили на наступний раз).
Хоча основний контингент тут, звичайно, діти і туристи.
При чому либи на обличчях і у тих і у інших приблизно однакові)).
Спадок...
На кожній станції потяги зустрічають і проводжають. Це мило.
От вам схема. Якщо розберете))
Час пролетів непомітно і ось ми вже на кінцевій ( та кінцева яка перша і головна) станції Széchenyi-hegy.
Па-па, паровозику.
На станції знаходиться музей Дитячої залізниці Будапешту. Але коли ми прибули туди він був вже зачиненим. Хоча стіни тут красномовні також.
З поїздами попрощалися, але тільки для того, щоб пересісти на ще один незвичайний транспорт. Я такого ще ніколи не бачив. Більше того, я про такий навіть ніколи не чув.
Придивіться. Бачите щось незвичне?
Уважніше...
А так?
Від дитячої залізниці ми поїхали до міста на зубчастому трамваї! ( якщо кому цікаво, то №60).
Таких трамваї в світіт не так вже й багато, а міста, де зубчастий трамвай використовується як звичайний міський транспорт всього кілька.
Як ви вже розуміли, третій рельс( зубчастий який) допомагає трамваю підніматися і спускатися під доволі великими кутами, тому їх найчастіше використовують в гірській місцевості.
В Будапешті проїзд в такому чуді коштує як і в будь якому громадському транспорті міста - 350 форинтів. Відмінність полягає тільки в тому, що водій квитки не продає, тож купіть заздалегіть. В нас були Budapest Cart, тож ми не переймалися.
Трамвай дуже широкий, виглядає низеньким, але то оптична ілюзія.
В середині дуже навіть просторий і зручний.
Їхати в одну сторону близько 20 хвилин. Гримить не дуже, тож можете спокійно насолоджуватися доволі незлими краєвидами).
Ось це кінцева ( нижня) станція Varosmajor.
Поки трамвайчик стоїть , можна його гарно пороздивлятися.
Для тих хто цікавиться як воно працює все показано )).
Колії так колії, подумали ми і вирішили скататися до вже дорослого вокзалу Келеті. Щоб добратися туди нам довелося їхати... звичайним трамваєм. а далі метро)). Шпали - наше все)).
Біля Келеті було підозріло мало бомжів і біженців....
Пішли подивилися будівлю вокзалу , погляділи на потяги ( мало нам , ага)...
І вирушили непоспішаючи в сторону центру пішки, шукаючи, де ж повечеряти.
Не знайшли, звичайно. Але це вже зовсім інша історія. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
Оригінал публікації ось туточки