Про Вилково. Частина третя. А кампот?!
Ішла баба в обід з поля,
Така велич, як пополя.
Дід за нею, як когутик,
Баба чхнула, а дід утік.
Про Вилково. Частина перша. Дощ
Про Вилково. Частина друга. На нуль не множити
Отож як вже писав, назад ми поверталися іншою дорогою, іншим гирлом дельти Дунаю. Назад поверталося значно веселіше.
Потеплішало трохи, та і рухалися ми в сторону обіду.
Не те, щоб ми з Оленкою голодали, копчена риба і вино не залежувалися, але хотілось чогось ще такого).
Але поки наш шлях пролягав заповідником.
Пейзаж , звичайно, красивий, але трохи одноманітний. Обробляючи фотографії в мене склалося враження, що я фоткав кожне дерево, бо вони хоч якось урізноманітнювали кадри. Яких я наробив фігову хмарку ( і маленького капітошку з возиком на додачу). Натхнення значною мірою підживлювало місцеве вино.
Так як геніальність моя лила через край. то фоткав вже частини нашого судна).
Тож коли почали з'являтися перші ознаки цивілізації ( правда, цивілізації десь на рівні 17-го століття), я підбадьорився).
Укріплені (намиті) береги.
Місцевий годувальник. Човен. Не канонічна плоскодонка, але також нічо, я думаю).
Верба - основне дерево тут. Росте всюди, куди необережно ( чи навмисне) встромили вербову гілочку.
Маленький причал.
Вперед!
Так от про радіти. Радіти ще більше я почав, коли на горизонті з'явилися обриси альтанок. Це філіал нашої ( в сенсі тої, де ми поселилися) бази "Пелікан". Тут диких туристів годують.
Тут вже цивізація більш розвинена)).
Різні цікавинки для понаїхавших міських.
Вилково, а острови зокрема - просто унікальне місце для бджільництва. До меду я ще повернуся.
А далі.. знову Новак! Але цього разу вже зі смачнючою ухою. Я скептично відношуся до річкової риби ( хоча лювити люблю), але цей смак... от згадав пишучи пост і пішов ритися в холодильнику, так їсти захотілося.
Так як ми відкривали туристичний сезон в місті, носилися з нами як з писаними торбами. Аніматори успішно споювали народ.
Я д побродив навколо пофоткав трохи.
Навколо починалася весна. От зараз завірюха за вікном, а в мене тут розпускаються яблуні.
Весна скоро. Тримайтеся.
Потім був ще чайок з місцевими травами і місцевим же медом ( не забув про нього, от бачите) і ситі, трохи п'яненькі і сильно розморені туристи вирушили з острова до більш твердої землі.
Але не надовго. Але про то наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтеся
Їздили ми разом з туристичною агенцією Добре поїхали! . Дуже раджу.
Оригінал публікації ось туточки