Про Будапешт. Весна 17. Частина друга. Похмура
Туман яром, туман долиною,
За туманом нічого не видно,
Тільки видно дуба зеленого,
Під тим дубом криниця стояла,
В тій криниці дівка воду брала,
Та й пустила золоте відерце,
Засмутила козакові серце.
Про Будапешт. Весна 17. Частина перша. Привіт улюблене місто. Я скучив
Другий наш день перебування в Будапешті обіцяв бути не надто сонячним, тож ми вирішили присвятити його трохи музеям різним. Наявність Budapest Cart дуже сприяла цьому). Купили ж, треба використати по максимуму.
Нє, ну почали ми весело. Прогулялися спочатку до набережної. Власне ми йшли до трамваю, але виявилося що набережна красива навіть в мряку. Постояли, позалипали.
Футуристичні будівлі зі скла і металу зовсім не напрягають місцевих. Може тому, що вони розуміють, що місто розвивається. Нова галерея Будепешту.
Потім ми трошки поломали трамвай. В Оленки з наплічника випала чашка. красиво прокотилася салоном і намертво заблокувала двері). Сам відкрити я їх не зміг. Прибіг заклопотаний водій і порєшав. Матами нас ніхто не крив. Правда поржали з нас трохи.
Вийшли біля Ланцюгового мосту Сечені. Прогулялися трохи Пештом. Побачили мужиків різних...
і красивих будівель.
Пішки перейшли мостом через Дунай ( доречі, знаєте, що у всьому світі Дунай таки не Дунай а Данубе( Danube). Так що якщо шукатимете його десь за кордоном, то питайте правильно. Цікаво, чому в нас називають саме так?)
Вийшли до фунікулеру, але ціна в 4 євро трошки напрягла. До того ж черга стояла величезна. Явно з тих людей, в містах яких немає фунікулерів. В нас же є свій за 4 грн )
Тож ми пішли до палацу Буда пішачка. До того ж там не дуже високо.
І подивитися є що). Підніматися не важко і естетично приємно).
Особливо, якщо зверху на тебе чекають такі види.
Я то більш спокійно відносився, бо вже бував тут. Оленка ж підвисла на довго. Але так. Кривлю душею. І сам завис.
Входів до замку багато. Оць ще одні з воріт.
Пішли гуляти пагорбом. Національний художній музей, який власне знаходиться в головній будівлі палацу Буда вирішили залишити "на пізніше".
Зі скульптурами в Австро -Угорській імперії все було добре). Круті...
Це ось моя улюблена. Ви тільки поглядіть на коня))
Хоч і ранок, туристів багацько.
Кількість туристів впливає на ціни. Курташ на пагорбі коштує 1000 форинтів, тоді як в місті його можна купити за 300.
От я вам всім тут фоточки показую. Всі кажуть красиво, у нас ніколи так не буде. Але ніколи не забувайте, що я в основному ходжу туристичними місцями (логічно, бо я ж турист), але і існують і звичайні, явно не такі привабливі частини міст, які не надто відрізняються від спальників за вашим вікном.
Ніколи не плутайте туризм з еміграцією.
Але продовжу показувати більш туристичне.
Підійшли до фунікулеру вже зверху.
Птах Турул. Схожий є в Мукачевському замку.
Тут і почесна варта. Але хітом був котик, який гладився посеред площі. Його я ,правда, не сфоткав(((.
Вид від верхньої станції будапешського фунікулеру отакий от.
Рушили далі, заглибившись в лабіринт вуличок старого міста.
Тут атмосферно...
Вийшли до неймовірної за красою церкви св. Матьяша. Однозначно - одна з найкрасивіших будівель столиці Угорщини.
Але на цьому на сьогодні я закінчу, пост і так вже розрісся. Що було далі - розкажу наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтесь. Оригінал публікації ось туточки