Про Ґданськ. Частина шоста. Сопот: falkoner

falkoner

Про Ґданськ. Частина шоста. Сопот

Oct 21, 2017 13:20

Курорты, поезда и самолёты,
Виски, крутим самокрутки,
Пляжи Рио-де-Жанейро,
Ром, сигары и сомбреро.
Про Ґданськ. Частина перша. Вуличне мистецтво.
Про Ґданськ. Частина друга. Перші враження
Про Ґданськ. Частина третя. Рухаючись до заходу сонця.
Про Ґданськ. Частина четверта. Світанок
Про Ґданськ. Частина п'ята. По воді

Журбинка. Помітив , що я дуже давно не писав про відвідини Ґданська... А вже рік пройшов. Треба пошвидше то закривати.

Назва посту сьогоднішнього трохи дивна. Бо Сопот то окреме містечко поряд з Ґданськом, але якщо подивитися з іншої сторони, то Ґданськ, Сопот і Ґдиня складають агломерацію міст, тому в деякій мірі їх можна розглядати як один населений пункт).

Отож сьогодні я покажу вам трошки найвідомішого курорту Польщі.

Як я вже писав, від Вестерплатте нам довелося повертатися в ценр міста, до вокзалу.

Купили квиточки по 4 злотих і вже через 20 хвилин виходили на платформі в Сопоті.

Ми вийшли на платформі " Конезавод",щоб швидше потрапити до пляжу, тому оформлення станції не випадкове.

Прогулялися трошки нетуристичним Сопотом. Жилий сектор. На вулицях повно машин на польських бляхах).

Паркуються деякі тут точно як в нас.

15 хвилин і ми потрапили до так званого Рибацького пляжу. Тут знаходиться багато рибних ресторанчиків , є риночок, де продають різну морську живність.

В один з таких ресторанчиків ми і заломилися. Сіли на терасі і пообідали з видом на море.
Ресторанчик типу самообслуговування, вичитали , що тут саме їдять місцеві. І справді, людей було дуже багато.
Ціни порівняно невисокі, а такої кількості видів оселедців маринованих я ніколи не бачив).

Поївши і трохи відпочивши рушили далі.

Отака от велопарковка, доречі, біля ресторанчика.

Прогулялися трошки пляжем. Де відпочивають і люди.. і човни...

Який пам'ятний знак. Рибакам, мабуть.

Далі набережною рушили до центру.

Ну от. Власне можна розпочати розповідь про містечко саме.

Вже у XVI столітті заможні Гданські міщани почали будувати тут, на березі Балтики, свої літні резиденції. Однак, справжній розвиток Сопоту почався після прибуття туди у 1808 році Жана Жоржа Аффне, який заснував тут курорт.
Найбільший розвитокбув в розбудові Сопоту, як морського курорту припав на кінець 19-го, початок 20-го століття. Саме в цей час тут було збудовано багато білкарень, санаторіїв, готелів, купалень, ресторанів.

На фото нижче Південні купальні збудовані у 1907 році. В дерев'яному будинку із характерним дахом із заломами розміщувалися гардероб і ресторан.

Незвична в архітектурному плані церква Спасителя в Південному парку Сопота.

Власне і сам парк в оточенні оздоровчих закладів.

Вийшли до головної "фішки" міста -Великого молу. Ця найдовша в Європі споруда подібного типу заглиблюється в море на відстань в 516 метрів. Уздовж молу розміщена і найдовша в Європі лава. Мол був збудований у 1928 році.
Вхід туди коштує якихось дивних , як для простого причалу, грошей. Забили. Не пішли.

Але поруч також є на що глянути.

Ревматологічна лікарня і Сопотський Маяк. Вже потім прочитав, що на нього можна було піднятися(((. Що ж, завжди залишаю незакінчені справи, щоб повернутися.

А це просто фонтан).

Літній театр.

Мальовнича будівля Бальнеологічної лікарні у Сопоті збудовані у 1903 - 04 роках за проектом Пауля Пухмюллера. У 48 купальних кабінах курортники, що проходили тут курс лікування, приймали лікувальні ванни у солоній воді, температуру якої визначав лікар.

Якийсь торгівельний центр.

Покинувши набережну пішли в сторону центру вулицею Героїв Монте-Кассіно.
Найвідоміша будівля на вулиці Героїв Монте-Кассіно - так званий "Кривий будинок", зведений у 2004 році за проектом архітекторів Шотінскіх і Залевського. Архітекторів на цей проект надихнули малюнки художників Яна Марціна Шанцера і Пера Оскара Дальберга.