Про Вроцлав. Частина п'ята. Навколо Одри
Я пишу на воді, ніби птаха крилом,
На холодних вітрах, заколисана сном.
Замерзає мій дім, де чужа я собі,
Ніби птаха крилом, я пишу на воді.
Про Вроцлав. Частина перша. Краснолюдки
Про Вроцлав. Частина друга. Нічна
Про Вроцлав. Частина третя. Дощ
Про Вроцлав. Частина четверта. Університетський музей
Поки я проводив час в Музеї Університету Вроцлава, дощик припинився. Я вирушив далі гуляти містом.
По Університецькій площі, яка більше схожа на вулицю всеєю формою прогулявся до Костелу Святого імені Ісуса. Тут зовсім поряд.
От, власне і він. Парковка перед ним дуже "органічно" виглядає).
Випадково завернув до внутрішнього дворика Національної бібліотеки ім. Осолінських.
Тоді я не знав, що це бібліотека, просто тихий, затишний і зелений дворик.
Тобто був затишним, поки сюди не прийшло аж дві групи туристів. Тож я швидко звідти злиняв.
Поряд от прикольний напівзакинутий житловий будинок. Таке враження, що в ньому влаштований сквот.
Ще одна прикольна будівля. Але тут я захопився пошуком нових краснолюдок в додатку на телефоні. Тому пішов гуляти не зовсім туристичними маршрутами.
Пішов по набережній. Як же цей відріщок її мені сподобався. Я йе місце обфоткав з усіх сторін). В дощ воно навіть симпатичніше, ніж в сонячну погоду).
А це будівля Університетського музею зі сторони ріки. От з того балкончика були зроблені більшість фоток з минулого посту.
Гонитва за гномами привела мене до мосту Сікорського. Як виявилося, не в честь українського авіаконструктора, а на честь польського воєначальника.
Все одно, похмура погода - то не то...
БІльш сучасна архітектура лівого берега Одри.
Так-так, це дим. Старовинні будинки - це, звичайно красиво, але жити в них набагато проблемніше.
МІсто має розвиватися. ніколи не розумів стенань, ща старими напіврозваленими кам'яницями.
От десь звідти я почав сьогоднішню розповідь.
А це навіть не міст в розумінні поляків). Kładka Słodowa
По Університетському мосту ( у Вроцлаві 112 мостів, але це вігня.. в Гамбурзі 2300 мостів!!!) повертаюся на правий берег Одри.
Побачив ніщеброда на польських номерах)).
І по своїй улюбленій набережній ( там в другому пості серії є нічна фотка цього місця) рушив в сторону Думського острова. Серця міста.
Острів Тамка. А будівля - це старий хімічний корпус Університету. Його навмисно постали на відшибі. Я серйозно. Доречі, дуже логічно, на випадок, якщо студенти гарненько нахімічать.
А це Національна бібліотека вже зі сторони води.
В далині Вроцлавський міський ринок.
Філологічний факультет.
А це Пісочний міст, він веде як не дивно до Пісочного острову. На задньому плані реконструюється Костел Богородиці на Піску - один з найдавніших храмів міста.
На місці нинішнього костелу, майже тисячу років тому існувала арена цирку, яку згодом знесли, щоб звести величний храм в стилі бароко
Біля мосту такі от забавні скульптурки. Так і не зміг зрозуміти, що ж вони символізують.
Саме туди я прямую.
На календарі середина грудня, я нагадую, але туристичні катери не зупиняються. Ось що значить м'який клімат.
Костел святого Христа.
А це вже статуя Богородиці на вході до знаменитого Тумського мосту.
Я хотів пофоткати міст, але кількість туристів на ньому зашкалювала, то ж поки вирішив походити навколо.
Маленький і скромний Костел св. Мартина.
І все ж йду на Тумський острів. Те, що міст одна з головних туристичних візитівок міста. це не заважає навішувати на нього людям тисячі замків. Замки продають тут поряд, доречі. Цікаво, як часто їх зрізають?
За законом западла, як тільки я ступив на острів,знову розпочався дощ.
Фонтан біля Костелу св. Хреста.
Тож я короткими перебіжками, ховаючи об'єктив пробігся до Собору св. Івана Хрестителя,два шпилі якого підперають небо, здається. По дорозі фоткаючи красиві будиночки.
Чомусь подумалось про пентаграму....
Дощ посилився до непристойного, довелося ховатися в соборі від негоди. Заодно подивився , чи можна піднятися на вежу. Можна. Але в цей день я вже спізнився, а на наступний день вежа була закрита. Засмутився і згадав, що в наплічнику є фляга з кон'яком. Так і грівся церкві. Добре бути атеістом.
А ще мені цікаво як, ну як , блін , можна добримуваися такої якості газону в грудні...
Дощ трохи перестав, тож я пішов гуляти далі, далі шукати краснолюдок). Побродив навколо собору.
Повернувся до Тумського мосту і пішов гуляти далі набережною вже широкої Одри.
Але про те наступного разу, не перемикайтеся. Буде цікаво. Оригінал публікації ось туточки