Про Казімеж-Дольний. Частина перша. Пагорбами
Місто тривожних снів,
Які мають присмак свободи,
Місто, що навіть рабів
Здатне зробити народом.
Взагалі то розповідь про Казімеж-Дольний є логічим продовженням розповіді про мою подорож до Любліна минулої весни, але тупо називати пост " Про Люблін. Частина восьма. Казімеж-Дольний. Частина перша"))). Так що Казімеж писатиму обособлено.
Отже, прокинувшись зранку я зібрався і потулив на автостанцію. Погода зовсім не радувала, моросив дощ, але це розігнало натовпи туристів, а пустий , вмитий дощем Люблін ще прекрасніший.
8 злотих і бусік ( один в один наша маршрутка, тільки квиток пробивають на касовому апараті) за 45 хвилин домчала мене до одного з найоригінальніших містечок Польщі.
Вийшов з бусіка і відразу зустрів качок, які прогулювалися вулицею. Але цікавинка міста звичайно не в качках.
«Тільки там життя стає формою мистецтва...». Так описує Рільке Казімеж над Віслою - містечко художників, де малярство є стилем життя і щоденністю.
Справжній «вік мистецтва» розпочався тут на поч. ХХ ст., коли у Варшаві з'явилася Художня школа і професорів зачарував Казімєж. Місто поволі перетворилося на мистецький табір.
Місто якось не особливо популярне в закордоннних туристів. проте користується величезним попитом на ринку внутрішнього туризму.
Окремою фішкою те, у населеному пункті заборонено будувати нові будівлі, а реконструкцію старих будівель необхідно погоджувати з компетентними органами. Узгодження архітектурних змін необхідно для збереження особливої аури міста: велика частина будівель створена під час Ренесансу. Якби не машини і поодинокі супутникові тарілка на дахах, можна було б подумати, що ти перенісся машиною часу на пару століть назад.
Але все по порядку. Коли всі туристи йдуть спочатку дивитися центр і головні цікавинки . куди йду я? Правильно. В єбеня. От і цього разу , спочатку мене понесло до Вісли.
Набережна тут чудова. Такі от будиночки на берегах.
А це одна з головних історичних цінностей міста - Фарний костел. Я туди дійду пізніше.
Сторожова Башта ХІІІ ст. І туди доберуся.
А поки йду набережною Вісли кудись в іншу від центру сторону.
Все тут ( як власне і назва містечка ) пов'язано з іменем польського короля Казімежа Великого, який залишив багато спадщину по собі в цих місцях.
Старовинні будівлі. Зараз в них розташовані різні музеї. Відреконструйовані на совість.
А це до економності європейців. Тут також буває вдень світяться ліхтарі.
Прикольний пам'ятник у вигляді лопастей від пароплава.
Ще будинків "під старовину". Але в середині вони доволі сучасні.
Добрів до якихось санаторіїв . мало не в сусідньому селищі. Повернув назад вже іншою дорогою. Пагорбом. Дахи Казімежа-Дольного.
Отак горбами -горами добрів до Фарного костелу.
Тут був якийсь Паша))
Над Костелом височіє Фортеця побудована саме Казимежем Великим у XIV столітті.
А ще за костелом "симпатичне" старовинне кладовище.
Напряму від костелу до замку потрапити не вийде, потрібно йти тільки вуличкою. Тож повертаюся, роблю невеличке коло. Отам центральна площа міста, але про неї наступного разу. Зараз я деруся в гору.До замку і башти.
Заглянувши в середину через браму, я зрозумів, що зовні зашилки замку виглядають набагато величніше , ніж всередині. Тому зробивши кілька кадрів через ворота вирішив зекономити грошей і піти відразу до вежі.
Але тут то і ховалася найобка. Піднявшись доволі крутими сходами до підніжжя вежі, я змушений був повернути назад. Доволі доброзичливий касир сказав, що квиточки на вежу можна купити тільки в замку. Матюкаючись і повертаючись назад я перед початком сходів помітив табличку. де польською по білому вказувалось про те. Нє, ну добре я не особливо звертав увагу на оголошення польською, але ж купа поляків повторювали мій " подвиг" при мені.
Квиток коштував щось 8 чи 10 злотих і включав в себе відвідини як башти так і замку. Що ж, все одно заплатив, погуляв трохи внутрішнім двором.
Тут зрозумів остаточно. що найбільші вороги фотографв - поляки. Зробити кадр без людей - майже нереально. Таке враження, що навмисно лізуть в кадр. Іноді точно лізли навмисно, бо не можна було незрозуміти мого двозначного погляду.
Вид з стіни твердині.
Угу. Саме цієї.
З другого заходу я таки потрапляю у вежу).
Звідси вид ще масштабніший))
Після вежі я вирушив ще на один пагорб. На гору Трьох хрестів.
Дорога туди доволі мальовнича.
Легвим шоком було те. що вхід на гору... платний) 3 злотих, але все одно. Щоб ви розуміли, це просто пагорб. Дуже собі навіть природний, в який втикнуто три дерев'яні хрести. За що гроші беруть , я так і не зрозумів. До того ж про це дізнаєшся, коли вже видерся на гору. Доволі круту. Тоді вже і 3 злотих не шкода)).
Панорама правда шикарна. Шкода, що я потрапив туди в дощову погоду.
Більше про Казімеж-Дольний я звичайно ж ще розкажу, я ще навіть вам центр не показав, але то буде наступні рази. А поки вам трохи причин, чому вам варто відвідати це містечно. Ну і далі ще буде, не перемикайтесь.
У місті відбувається:
- Фестиваль капел і народних співаків (червень)
- Фестиваль клезмерської музики і традиції
- Фестиваль «Казімєжські інспірації» (липень-серпень)
- Травневий музичний фестиваль
- Фестиваль фільму і мистецтва «Два Береги»
- Святковий ярмарок (грудень)
- Дні Вісли
- Свято Осені
Частина перша. Граффіті
Про Люблін. Частина друга. Початок
Про Люблін. Частина третя. Старе місто.
Про Люблін. Частина четверта. Нічна
Про Люблін. Частина п'ята . Гуляючи
Про Люблін. Частина шоста . Висота
Про Люблін. Частина сьома . Вечірня
Оригінал публікації ось туточки