Про Люблін. Частина п'ята . Гуляючи
Горький дым, чей-то полигон,
Сколько от балды в этом ущелье полегло.
Нам никогда не будет места тут, помни братан,
Горгород, горгород - дом, но капкан.
Цей запис являється логічним продовження цього посту.
Після Люблінської архікатедри і Тринітарської вежі ( піднятися на яку я запланував трошки пізніше, щоб сонце не заважало фоткати місто), я вирушив знову бродити старими вуличками Любліна.
Знову площа Ринок .Площа Ринок зберігає свою давню красу завдяки ренесансним кам’яницям, що колись належали багатим купецьким родам.
Намагаюся звернути з туристичних вуличок. Але недаремно Люблін називають "маленьким Краковом". Місто дуже компактне. Тож туристи тут всюди).
Дві головні вежі міста Тринітарську і Краківська Брама.
Але хто шукає той знайде. Побродив трошки вузенькими вуличками, де дуже рідко ступає нога туриста.
Вийшов до Монастиря Кармелітів босих. Дуже красивий храм. Довго його фоткав з різних ракурсів.
Вулиця Любартовська.
Доречі про туристичну інфрастуктуру. Розроблено кілька пішохідних маршрутів містом. Кожен зможе знайти собі маршрут за бажанням і той який по силам. Мітки доволі зручні. Я сам ходив не маршрутами, але мітки бачив всюди .
Поруч з Новою ратушею - костел Святого Духа. Виник, як лікарняний храм, разом з лікарнею Святого Духу. Лікарня, заснована Люблінських міщан на початку. XV ст., була, подібно як в інших містах, більш притулком для бідних, ніж місцем лікування хворих. Святиня і лікарня були утримувані міщанами і контрольовані міськими радниками. Після пожеж в 1575 і 1602 р. костел відбудовано в нових формах так званого Люблінського ренесансу.
Вид на Краківські ворота і Тринітарську вежу зі сторони Нової ратуші.
Костел Бернадитів св. Павла
Вулиця "Президента Габріеля Наритовича". Так. так от довга назва.
На початку вулиці. Власне на Площі Вольності стоїть такий от симпатичний фонтанчик.
Вирішив завернути до хослела , таки заселитися.
Готель "Європа" на Литовському майдані побудований у 1865-67 роках в еклектичному стилі за проектом Людовика Шамоти, і є подібним до Європейського готелю у Варшаві. На підставі заповіту сім'ї Міхельсонів він став власністю Люблінського товариства доброчинності. Протягом довгих років функціонував в нім Екскурсійний дім. У 2002 році, після закінчення ґрунтовного ремонту і адаптаційних робіт, виконаних фірмою "Zomar SA" і Фадея Фіальковського, став знов готелем "Європа".
Жив я поряд, тож з радістю пішов в хостел. Дуже хотілося в душ. Але радів я не довго. Виявилося, що я забув всі купальні штуки. Тобто цього разу я взяв тапки ( завжди забуваю) , взяв страховку ( минулого разу в Польщі колди був - забув). навіть картки, відкрив ( не те , що в Афінах)... Люблін запам'ятався забутими зубною пастою, щіткою, рушником... Все ніколи не буває ідеально.
Але як воно було далі розкажу потім. Ще буде цікаво. Не перемикайтесь.
Частина перша. Граффіті
Про Люблін. Частина друга. Початок
Про Люблін. Частина третя. Старе місто.
Про Люблін. Частина четверта. Нічна
Оригінал публікації ось туточки