Про Тбілісі. Частина перша. Нічна
Земля далёкая!
Чужая сторона!
Грузинские кремнистые дороги.
Вино янтарное
В глаза струит луна,
В глаза глубокие,
Как голубые роги.
В Тбілісі я вирушив у відрядження ,доволі так несподівано. В середу сказали, в неділю полетів.
Про політ YANAIR особливо і розказувати нема чого. Ну хіба що кормлять не надто смачно. І ніяк не можу зрозуміти до чого там в обіді ота булочка. Ніякої намазки до неї немає, для чаю вона трохи черствовата...Але плюсом авіакомпанії є те. що побачивши двох таких немаленьких пасажирів відразу запропонували місця біля аварійного виходу.
Три години польоту ( раніше 2, але зараз облітають Крим і Донбас) і ось він - міжнародний аеропорт "Тбілісі".
Весело почалося ще в аеропорту, а саме коли до мене підійшов митник і спитав що в тих двох здоровенних коробках, які я знімаю з конвеєру. В коробках були семпли, які ми везли грузинським партнерам, що ми з колегою і намагалися довести служакам добрих півгодини. Документів , які підтверджували не комерційність грузу в нас не було ніфіга. І тільки штампи в паспорті спіробітника, які підтверджували, що він тут вже втретє за останніх два тижні схилили шальки терезів на нашу користь.
А далі стандартно, таксі ( таксисти в Грузії - це окрема каста, то можна день розповідати), банкомат, готель, душ... і пішли повечеряти і погуляти нічним містом. Поселилися ми на лівому березі Кури, неподалік від Самеби. Так як було доволі пізно вирішили піти в центр, бо там шанс знайти відкритий кабак були набагато більшими.
Заблукали трохи, зайщли в якийсь тупиковий двір, де на ґанку парадного бухали якісь підозрілі тіпочки. Окликнули нас, сказали що двір не проходний... дізналися що ми з України - змусили ( а ми так опиралися, що капець) випити з ними вина. Показали дорогу.
В ресторанчику ( назву якого я успішно забув) ми явно переоцінили свої сили. Замовили по 6 хінкалі, я пива ще крафтового темного, 300 грамів чачі на двох. Вирішили взяти хачапурі по -аджарськи. В меню вони були чотирьох розмірів, ми ж звісно вибрали найбільший " Титанік". Ти танік виявився справді нічогеньким таким, нажаль я його не сфоткав. Щоб уявити масштаб, два здорових мужика під 600 грамів чачі ( на 300 ми не зупинилися)змогли ум'яти тільки п'яту його частину. Тут алкоголь дійшов до мозку і колєга поїхав в готель ( правда він розказував, що потім ще десь квасив з компанією збірною з кавказьких народів) , а я звичайно пішов фоткати. Я смутно пам'ятаю процес, але горизонт при обробці рівняв конкретно так. Проте щось вийшло).
Показую, власне.
Ще буде цікавого. Не перемикайтесь Оригінал публікації ось туточки