Про Афіни. Частина сьома. Спорт
А ти біжи-біжи з міста до сонця і далі,
Щоб не зловили та не наздогнали!
А ти біжи-біжи з міста до сонця, так треба,
Щоб доторкатися руками до неба!
Повільно, але впевненно, я все ж таки намагаюся побороти засилля фоток на компах і таки розповісти і показати все щр нафоткав подорожуюючи. Продовжую про Афіни.
Поспостерігавши за зміною Почесного караулу біля будинку парламенту Греції ми вирушили в сторону стадіона Панатінаікос, який ми побачили з Акрополя. Також побачили,, що там відбувається якесь тусіво.
Звіряючись з картою, вирішили пройти через парк...Парк виявився Національним садом в Афінах. Він був закладений першою королевою незалежної Греції Амалією Ольденбурзьгою.
«Васілікос Kipos», що означає «Королівський парк» по-грецьки - це величезне зелене простір в Греції, загальною площею близько 16 гектарів, в самому центрі її столиці. Серед старовинних дерев парку росте не менше 500 видів рослин, у тому числі близько 140 видів рослин, яким вже більше 100 років.
Люблю Україну... але ж клімат(. Нагадую, фотки з середини листопада.
У Національному саду в Афінах до наших днів збереглися античні руїни, залишки стін і капітелі колон, частини мозаїки та інше. Є в парку навіть бюсти Каподистриаса, колишній першим правителем Греції, а також великого філелліна Эйннарда. Збереглися бюсти грецьких поетів Діонісія Соломос (автора Національного Гімну Греції) і Аристотелиса Валаоритиса.
Головний вхід на територію парку розташований на проспекті Амалиас. Є ще входи з боку проспекту королеви Василисис Софиас і з боку парку Заппеон.
Неймовірне відчуття. Таке враження, що ходиш джунглями посеред міста. Навіть велика кількість людей не напрягає. Особливо коли навколо тебе папуги зграями літають.
Також в саду знаходиться малесенький зоопарк. Ніяких особливих тварин в ньому немає. Запах, до речі не дуже.
Ми нарешті зрозуміли, що за тусіво на стадіоні. Так можливо ми слоупоки, але не знали, що саме на цих вихідних столиці Греції відбувається славнозвісний Афінський марафон. Преших бігунів, правда, ми чекрез паркан побачили, і довго шукали вихід з саду.
Не зважаючи на пізню осінь сонечко добряче припікало, і тому вибравшись на вулицю ми отримали подвійний удар. Спека палила нежадно і навколо були люди... просто неймовірна кількість ЛЮДЕЙ.
В афінах дуже багато циган. Вони окупували бізнес продажу китайсього ширпотребу. Саме вони продають кульки, браслетики різні... цю хуйню літаючу на резинці, яку в нас також парять.
Нарешті дійшли до стадіону. Тут нам подвійно пощастило. В зв'язку зі змаганнями вхід на стадіон був безкоштовним ( звичайно 5 євро). Ну і тут таки роздавали безкоштовні банани і якусь спортивну воду). Трошки підкріпилися і зекономили.
І так, давка за шарою то не тільки українська фішка).
Ну з мінусів велика кількість людей, перекритий центр, ну і стадіон не вийшло красиво сфоткати...
Вперше сучасні Олімпійські ігри проходили в 1896 році в Афінах на Стадіоні Панатінаїкос. Унікальна споруда цієї спортивної арени не може зрівнятися ні з одним іншим у світі.
Сучасні стадіони вражають оригінальністю архітектури, розмірами, розвиненістю інфраструктури, оснащеністю сучасними технологіями. Але ні один не зможе похвалитися багатою історією, яка обчислюється більш ніж 2000 років. Античний Стадіон Панатінаїкос в Афінах пам'ятає змагання древніх греків, які брали участь у Панафинейских іграх на славу богині Афіни.
Перші згадки про цю спортивній арені відносяться до 566 році до н. е. Указ архонта Лікурга Афінського в 329 році до н. е. призвела до того, що стадіон був повністю «переодягнений» в пентеликонский мармур. Сьогодні це єдиний стадіон в світ, зроблений з білого мармуру. У перекладі з грецької мови назва його перекладається, як «чудовий мармуровий». В 140 році до н. е. кількість глядацьких місць на стадіоні налічувало близько 50 тисяч. Трибуни мають обриси літери «U».
Тривалий час Стадіон Панатінаїкос перебував у забутті. Його відкопали з-під багатовікових нашарувань ґрунту тільки в середині XIX століття. В наші дні перед входом на стадіон варто мармурову статую Георгіоса Авероффа. Саме завдяки пожертвам цього зодчого напередодні Олімпійських ігор в 1895 році була здійснена реконструкція античного спортивної споруди
Скільки людей приймало участь в цьогорічному марафоні я не знаю, але я бачив номери на майках за 40000+...
Всі центральні вулиці заполонили люди з медальками і спортивній формі.
Хоча зі спортом тут і без марафону непогано, думаю.
Ми ж йдемо далі. Вид на Акрополь з такого от ракурсу.
За універсальним квиточком ( я вже розказував про систему в минулих постах) заходимо подивитися на Храм Зевса Олімпійського...
Тобто залишки храму...але ... ні, фотками це не передати. Ця неймовірна колонада, мабуть, таки найбільше що запам'яталося і вразило мене в Афінах. Навіть Акрополь так не пройняв.
Храм Зевса Олімпійського (Олімпейон) зведений з мармуру гори Пантелус найбільший храм Греції в римський та елліністичний періоди входив в знамениті 7 чудес світу. Особливість храму полягає в тому, що на його спорудження пішло майже сім століть, так як будувався він з VI століття до н. е. до II ст. н. е.
У первісному своєму вигляді Храм Зевса складався з 104 колон висотою 17 метрів кожна. На жаль, на сьогоднішній день у колись грандіозного храму в Афінах уцілів лише один кут, який складається з 14 увінчаних коринфськими капітелями колон, додатково збереглися дві колони порууч і одна повалена. Не вціліло і внутрішнє оздоблення храму, а саме гігантська хризоэлефантинная статуя Зевса, покрита шаром золота і слоновою кісткою.
Неймовірне місце.
Ми ж надумали відправитися пішачком в Пірей. Що з того вийшло наступного разу. Буде цікаво. Не перемикайтесь.
Про Афіни. Частина перша. Перельоти
Про Афіни. Частина друга. Перші враження. Про Афіни. Частина третя. Нічна
Про Афіни. Частина четверта. Акрополь.
Про Афіни. Частина п'ята. Граффіті
Про Афіни. Частина шоста. Почестний караул
Оригінал публікації ось туточки