Про фєньку
Мої минулi днi, немов листи,
Всi складенi у скриньку й мають адресат
Маленькі подарунки,
Звичайнi, без принад,
Вiтання, сльози, поцiлунки
Buongiorno
Колись давно, в минулому житті, я трохи проходив практику і жив в Севастополі. І зустрічався з кримотатаркою. На пам'ять вона мені потім подарувала зелену фєнєчку з камінчиками. Та фєнька була в мене на руці дуже довго, вона витерлася, перестала зніматися, один камінь загубився, нитки вицвіли, іноді здвалалося, що вона попахує. Але я її не знімав.
Одна з наступних моїх дівчат в пориві ревнощів до стовпа ( а мождиво фєнька їй попахувала більше ніж мені) поки я спав взяла зрізала її і викинула.
Прошло ще багато років. Так от про фєньку я шкодую досі, а про дівчину якось не дуже...
Оригінал публікації ось туточки