Sep 11, 2010 00:20
У мене все якось добре. Навіть сама не розумію, чому. Наче, нічого не трапляється.
Це теж окреме питання - щось у мене нічого не трапляється. І вже дуже давно. Тобто я чимось, звісно, зайнята, але якщо подумати, то я й не змогла б сказати чим. І так все літо, і ось…
Але мене чомусь щось пре. Щось десь з-середини. І коли ти думаєш «от тепер точно гавно» або просто ловиш якийсь дєпр, проходить якийсь час, а ти розумієш, що з середин ці думки витіснені якимось безмежним розумінням прекрасності і повноцінності життя. І найдивовижніше те, що я сама не розумі, чому так і звідки і від чого воно береться.
А ще нещодавно спало на думку, що у мене в житті ще все попереду, що переді мною поки що відкриті усі двері, що ще жодна з них насправді не закрилась, і що у моєму житті насправді немає проблем і ніколи навіть не було, і що кожну проблему можна вирішити, і що у житті я ще не зробила жодної «справжньої» помилки, і що майже усі помилки у житті можна виправити, і що життя можливе і потрібне заради чогось. І найголовніше, я чомусь думаю, що у мене все вийде!…
А ще, моя мама нещодавно сказала мені, що я змінилася… напевно це щось означає…
І ще трошки з останніх днів, коли під рукою знайшлися лише зошит і ручка:
Холодно - це коли навіть не замислюєшся, як ходити без білизни.
«- Я наркоман!
- Ти ідіот!»
Один мій друг сказав, що жіночі ноги не можуть бути некрасивими. Тобто можуть, звісно. Але якщо ноги красиві, то ніякі синці, подряпини, неголеність та подібне не можуть зробити їх некрасивими і нічого не вирішують.
Ноги,
Добре,
Майбутнє,
Повноцінність,
Холодно,
Мама,
Я