B густих зарослях вишні обнаружила двері
В мене вопрос до бандеровцев. У вас є такий тіп холодного борща, схожого на окрошку, но він готується восновном з печених буряків, ше там є картошка, укроп, сметана і я не знаю яким бульйоном він заправляється і шо дає йому кислоту. У Львові в закладах громадського харчування він називається "борщок" бува шо. Як ви його готуєте?
Ше вопрос до того хто живе у Львові. У вас є парк недалеко от центра, пішком дето 30 филин, забула як називається Замарстинівський може чи Знесіння? І там збоку парка живописний пустирь і на посередені пустиря великий красівий будинок, шо мені казали там монахи живуть. На будинку цифра 1910, чи шось приблизно таке. Прості білі штори у вікнах. І якшо взять з собой спіртне і яблук і піти погулять в цей парк, то можна вийти на Личаківське кладбіщє, а далі можна вийти на вулиці з простими но інтересними назвами: Пекарська, Піщана і якшо тими вулицями пройти, і спитать дорогу в старої бабусі, то вона відповість: "Нахуй ідіть, туристи йобані!" І я ше даже більше полюбила Львов, коли вона так сказала, бо це робе його ше неожиданішим і інтереснішим. Но саме неожидане мені шо запомнилось дето в районі вулиці Бандери в густих зарослях вишні я обнаружила двері в чисте маленьке кафе і там ми їли прекрасний шоколадний торт з дуже добрим коняком. Даже не питаю, шо це за кафе, бо це так давно було, шо його може вже нема там.
Но мої вопроси, шо це за будинок на пустирі? хто в ньому живе? шо це за маршрут, шо ми ним ходили? бо я крутила-крутила карту, так і не згадала, а може все перепутала в голові, все-таки 8 років прошло.
____________________
Ви хоч понімаєте, як вам повезло, шо ви живете у Львові? Спитай себе, чи ти заслужив жить в такой красоті серед чемних (якшо забуть про ту бабусю) і порівняно чесних людей.
Ше вопрос до того хто живе у Львові. У вас є парк недалеко от центра, пішком дето 30 филин, забула як називається Замарстинівський може чи Знесіння? І там збоку парка живописний пустирь і на посередені пустиря великий красівий будинок, шо мені казали там монахи живуть. На будинку цифра 1910, чи шось приблизно таке. Прості білі штори у вікнах. І якшо взять з собой спіртне і яблук і піти погулять в цей парк, то можна вийти на Личаківське кладбіщє, а далі можна вийти на вулиці з простими но інтересними назвами: Пекарська, Піщана і якшо тими вулицями пройти, і спитать дорогу в старої бабусі, то вона відповість: "Нахуй ідіть, туристи йобані!" І я ше даже більше полюбила Львов, коли вона так сказала, бо це робе його ше неожиданішим і інтереснішим. Но саме неожидане мені шо запомнилось дето в районі вулиці Бандери в густих зарослях вишні я обнаружила двері в чисте маленьке кафе і там ми їли прекрасний шоколадний торт з дуже добрим коняком. Даже не питаю, шо це за кафе, бо це так давно було, шо його може вже нема там.
Но мої вопроси, шо це за будинок на пустирі? хто в ньому живе? шо це за маршрут, шо ми ним ходили? бо я крутила-крутила карту, так і не згадала, а може все перепутала в голові, все-таки 8 років прошло.
____________________
Ви хоч понімаєте, як вам повезло, шо ви живете у Львові? Спитай себе, чи ти заслужив жить в такой красоті серед чемних (якшо забуть про ту бабусю) і порівняно чесних людей.