На морі була
Була в дружествіній теплій країні Мексика. Мене чото обрадувало, шо коли ми добирались з аеропорта в курорт - так як наче по Дніпропетрівській області їдеш: сміття над дорогою, рівчаки, бурьяни, побілені стовбури дерев, обшарпані хати з пристройками. Я даже якто запанікувала. Забери пальми, постав замісь них верби і акації - і не отлічиш.
А на базарі так то вопще наче нікуди не виїжала з району: ті самі реалізаторши з такими самими мордами продають такі самі банани і апельсини, рядом розвішані труси, футболки, сумки, барсєтки - вот ето всьо. Туалєт - така сама бабушка сидить бере з тебе еквівалєнт 80 центів і відмотує туалєтной бомаги. Но ліцо в неї не виража при етом мисль: "Коли ви вже блять всі насцитесь!", а наоборот доброзичливе і довольне. Унітаз так само без кришки, як і в нас, кстаті.
Думаю, я аж подивлюсь індекс якості життя Мексики і України, інтересно порівнять, бо шото все однакове. І шо? Мексика +30, Україна -14. B них же, сука, діти на вулиці жебракують, наркомафія руба людей на капусту за неосторожне слово в інторнеті, тротуари такі самі розбиті подобно нашим на районі, як так може буть, Мікола Яновічь, га, шо даже при такой парадігмі в них якість життя рівно в 3 рази вища?
Напіток "маргаріта" як імено його роблять на нашому курорті - я даже не знаю, чи зможу я вобще шото пить спіртне після цього високоякісного продукта. Я випиваю двойну порцію в 8 утра і воно мене не одпуска аж до післяобіду. Рівна, радісна, енергічна хвиля на 7 годин. Випив - і в старе місто полазить, бо в морі холодно.
- Шо це таке? - каже дитина.
- Це церква.
- Шо таке церква?
- Це короче...
- Ось підожди, я сам розкажу. Це культова споруда, де збираються люди, шо вірять в загробну жизнь. Тоїсь вони вірять, шо після смерті їх життя в якійто формі продовжиться. Проще говорячи, їх віра в загробну жизнь основана на тому шо вони бояться вмирати.
- Я хочу зайти в церкву, там дуже багато людей. Я ніколи не бачила так багато людей, шо всі вони бояться вмирати. Хочу на них подивиться.
Крєвєтки тоже. Мені тепер це заморожене старе гімно з Тайланду, шо чистилось сирітками з Бірми, не предложиш, бо я попробувала мексиканських креветок токо з моря.
А на базарі так то вопще наче нікуди не виїжала з району: ті самі реалізаторши з такими самими мордами продають такі самі банани і апельсини, рядом розвішані труси, футболки, сумки, барсєтки - вот ето всьо. Туалєт - така сама бабушка сидить бере з тебе еквівалєнт 80 центів і відмотує туалєтной бомаги. Но ліцо в неї не виража при етом мисль: "Коли ви вже блять всі насцитесь!", а наоборот доброзичливе і довольне. Унітаз так само без кришки, як і в нас, кстаті.
Думаю, я аж подивлюсь індекс якості життя Мексики і України, інтересно порівнять, бо шото все однакове. І шо? Мексика +30, Україна -14. B них же, сука, діти на вулиці жебракують, наркомафія руба людей на капусту за неосторожне слово в інторнеті, тротуари такі самі розбиті подобно нашим на районі, як так може буть, Мікола Яновічь, га, шо даже при такой парадігмі в них якість життя рівно в 3 рази вища?
Напіток "маргаріта" як імено його роблять на нашому курорті - я даже не знаю, чи зможу я вобще шото пить спіртне після цього високоякісного продукта. Я випиваю двойну порцію в 8 утра і воно мене не одпуска аж до післяобіду. Рівна, радісна, енергічна хвиля на 7 годин. Випив - і в старе місто полазить, бо в морі холодно.
- Шо це таке? - каже дитина.
- Це церква.
- Шо таке церква?
- Це короче...
- Ось підожди, я сам розкажу. Це культова споруда, де збираються люди, шо вірять в загробну жизнь. Тоїсь вони вірять, шо після смерті їх життя в якійто формі продовжиться. Проще говорячи, їх віра в загробну жизнь основана на тому шо вони бояться вмирати.
- Я хочу зайти в церкву, там дуже багато людей. Я ніколи не бачила так багато людей, шо всі вони бояться вмирати. Хочу на них подивиться.
Крєвєтки тоже. Мені тепер це заморожене старе гімно з Тайланду, шо чистилось сирітками з Бірми, не предложиш, бо я попробувала мексиканських креветок токо з моря.