Затрудняюсь даже якто дать назву

Dec 05, 2012 09:24

Сьодня їду на роботу не без температури, бо дома не схотіла остаться: там двоє пенсіонерів і ше двоє їх тоже друзів-пенсіонерів - всі четверо з Дніпропетрівська і області зібрались на споживлення ранкового чаю та інших продуктів домашньої дистиляції. Думаю - луче на роботу.

Короче їду і кругом калюжі, темно, і я так проїжаю бистро через калюжу, і мені показалось шо на автобусній зупинці саме стояла людина і я її залила з ног до голови. Оглядуюсь - шо я бачу, думаю шо через температуру і ранню годину, - я бачу на автобусній зупинці Свідєділя облитого водою з калюжі. Кліп-кліп очами, а його вже нема. Привиділось, тоїсь.

Таким образом ми бачимо, шо тотемні герої полностю віртуального епоса плотно живуть у нас в мозгах подобно тому якби цей епос був би давнім, невіртуальним і передавався б з казками і легендами через покоління (Баба Яга, русалка, домовий). Тобто міфологізація і вживлення образа міфічного героя в мозги як надбання культури і фолькрора вже не потребує сотні років для його затвердження у колективній підсвідомості чи свідомості. Міфологізація Свідка сталася в 2006 році. Всього 6 років пішло на затвердження його тотемності і реєстрацію міфологічного ідола в мозгах користувача. А раніше на це йшли покоління.

Понятне діло, шо тут мене Природа хотіла попередить, шоб соблюдала скорость на мокрій дорозі в темряві.
Previous post Next post
Up