Веломаршрут с.Микуличин-г.Костел-г.Рокита-Велика-г.Петраш-...-ІФ
Веломаршрут с.Микуличин-г.Костел-г.Рокита-Велика-г.Петраш-с.Былы Ослави-с.Делятин-ст.Любіжня-с.Пасічна-вдсд.Бухтівець-Манявськанова дорога -ІФ (120км) набір висоти коло 2000м.
трек http://www.gpsies.com/map.do?fileId=zgtbyhbrafwmgisu
Ще один кайфовий маршрут який можна розбити на 3-4 частини.
про частину від с.Пасічна -через Бухтівець на нову дорогу Маняви я вже писав http://fafvn.livejournal.com/49207.html
про частину ст.Любіжня-с.Пасічна писав тут - http://fafvn.livejournal.com/50275.html
Тому розповідь про найбільш кайфову частину треку с.Микуличин-г.Костел-г.Рокита-Велика-г.Петраш-с.Былы Ослави-с.Делятин
стартанули з Франика Раховозом о 3 ранку , іхали весело, ровери запроторили в тамбур за туалетом в кінцевому вагоні і час від часу ходили дивитися чи є щє на чому нам мандрувати . Паралельно іхала кохана з подругами на оз.Несамовите. і так в розмовах і короткотривалих снах промайнув шлях до с.Микуличин.
Сонечко вже порохи вилазило і на пероні було досить світло , але досить холодно як для літа
з Микуличина вернулися трохи в сторону Яремча, переіхали зруйнований міст і по новенькому асфальті погнали до г.Костел. Асфальт нервував)) уявлялось як страждають європейці зі своіми заасфальтованими гірськими стежками. Але от починається крутий підйом по грунтовці устеленій каменюками. Колись яб спішився і топав пішкі , та з досвідом кручу почучуть переміщаючи вагу то з переднёго то з заднёго колеса, вищє каміння стає менше і крутиться все кайфовіше . Вже під самим Костелом відчув що надто відчуваю заднім колесом каміння, зупанився і побачив що воно спустило, думав пробив, та побачив що то просто золотник розкрутився і проблема вирішилась простим підкачуванням колеса
далі трохи блуданули , Богдан поіхав верхом, я низом, виявилось я був правим, трошки втратили часу та день тільки починався ... Краєвиди вражали, вверху сяє сонечку, в долині тумани, ідемо насолоджуємся ,
далі трохи втрачаємо висоти і ниряємо в туман, де як у ві сні бачимо лиш пару метрів перед собою і крутимо вверх
Дорога хороша лиш одна ділянка , метрів 300 не зовсім проізжабєльна . Бодя не втримався і трохи вийшов з кабіни )
крутимо вищє, вже видніється вишка ретранслятора на г.Рокита-Велика
градієнт росте і іхати стає вже дуже важко, в основному через мокре від туману каміння, Бодя 3 рази вертався і пробував виіхати не несудьба , тому останніх 100м ми ножками вилізли на горку
і от ми на вершині, насолоджуємся пейзажами
та все псує не зовсім дружелюбний наглядач за вишкою
пославши його на ухй та побажавши смерті від раку яєчок))
рушаємо далі
Далі дорога нас переносить з горки на горку ідеться дже кайфово, може 3-4 місця були болотяні.
з гори вже видно нижні села
трішки перекусили, сфоткались поки не почали мерзнути і рушили далі
пейзажі радують
доіхали до роздоріжжя. Спершу думали іхати на г.Маковиця, та рішили що цікавіше булоб спуститися в Білі-Ослави, для цёго заліхали щє на одну вершину і далі почався ну дуже крутий спуск, просто супер технічний, ми реально протащилися від нёго до самих Ослав.то Був той момент коли зупиняти ровер і злазити небезпечніше ніж закинути дупу за сідло і сповзати вниз..
Далі по кускам асфальту добралися до Делятина і покрутили далі....
.
трек http://www.gpsies.com/map.do?fileId=zgtbyhbrafwmgisu
Ще один кайфовий маршрут який можна розбити на 3-4 частини.
про частину від с.Пасічна -через Бухтівець на нову дорогу Маняви я вже писав http://fafvn.livejournal.com/49207.html
про частину ст.Любіжня-с.Пасічна писав тут - http://fafvn.livejournal.com/50275.html
Тому розповідь про найбільш кайфову частину треку с.Микуличин-г.Костел-г.Рокита-Велика-г.Петраш-с.Былы Ослави-с.Делятин
стартанули з Франика Раховозом о 3 ранку , іхали весело, ровери запроторили в тамбур за туалетом в кінцевому вагоні і час від часу ходили дивитися чи є щє на чому нам мандрувати . Паралельно іхала кохана з подругами на оз.Несамовите. і так в розмовах і короткотривалих снах промайнув шлях до с.Микуличин.
Сонечко вже порохи вилазило і на пероні було досить світло , але досить холодно як для літа
з Микуличина вернулися трохи в сторону Яремча, переіхали зруйнований міст і по новенькому асфальті погнали до г.Костел. Асфальт нервував)) уявлялось як страждають європейці зі своіми заасфальтованими гірськими стежками. Але от починається крутий підйом по грунтовці устеленій каменюками. Колись яб спішився і топав пішкі , та з досвідом кручу почучуть переміщаючи вагу то з переднёго то з заднёго колеса, вищє каміння стає менше і крутиться все кайфовіше . Вже під самим Костелом відчув що надто відчуваю заднім колесом каміння, зупанився і побачив що воно спустило, думав пробив, та побачив що то просто золотник розкрутився і проблема вирішилась простим підкачуванням колеса
далі трохи блуданули , Богдан поіхав верхом, я низом, виявилось я був правим, трошки втратили часу та день тільки починався ... Краєвиди вражали, вверху сяє сонечку, в долині тумани, ідемо насолоджуємся ,
далі трохи втрачаємо висоти і ниряємо в туман, де як у ві сні бачимо лиш пару метрів перед собою і крутимо вверх
Дорога хороша лиш одна ділянка , метрів 300 не зовсім проізжабєльна . Бодя не втримався і трохи вийшов з кабіни )
крутимо вищє, вже видніється вишка ретранслятора на г.Рокита-Велика
градієнт росте і іхати стає вже дуже важко, в основному через мокре від туману каміння, Бодя 3 рази вертався і пробував виіхати не несудьба , тому останніх 100м ми ножками вилізли на горку
і от ми на вершині, насолоджуємся пейзажами
та все псує не зовсім дружелюбний наглядач за вишкою
пославши його на ухй та побажавши смерті від раку яєчок))
рушаємо далі
Далі дорога нас переносить з горки на горку ідеться дже кайфово, може 3-4 місця були болотяні.
з гори вже видно нижні села
трішки перекусили, сфоткались поки не почали мерзнути і рушили далі
пейзажі радують
доіхали до роздоріжжя. Спершу думали іхати на г.Маковиця, та рішили що цікавіше булоб спуститися в Білі-Ослави, для цёго заліхали щє на одну вершину і далі почався ну дуже крутий спуск, просто супер технічний, ми реально протащилися від нёго до самих Ослав.то Був той момент коли зупиняти ровер і злазити небезпечніше ніж закинути дупу за сідло і сповзати вниз..
Далі по кускам асфальту добралися до Делятина і покрутили далі....
.