моє знайомство із Шевченком
Моє перше знайомство із Шевченком відбулося ще у Радіанському Союзі. Мені було чотири і я ходила до садочку. Опісля сніданку вихователька поставила нас парами "хлопчик-дівчинка", зігнала у довгу шеренгу і повела у похід. Кожне дитя тримало в руках букетик підсніжників і чекало хтозна-чого. Вихователька пояснила, що ми вшановуватимемо пам'ять великого українського поета, отож у нас був урочистий настрій.
Дорога від садочку тривала близько 10 хвилин. І от ми прибули під велику будівлю, складену із сірих цементних боків. То була школа. У внутрішньому подвір'ї стояло кам'яне погруддя лисого дядька із довгими вусами і сердитим поглядом. Ми поклали перед ним гору із червонокнижних підсніжників і знову парами рука в руці поманджарили до садочку. Адже нас чекала сонна година.
У школі Шевченка теж здебільшого репрезентували вусатим чоловіком у високій шапці та кожусі, котрий писав поеми про історичне минуле України. Недавно знову перечитувала окремі поезії Тараса Григоровича. Ритм, мелодика та спосіб римування захоплює, а от ридання, ріки крові і надмірна жорстокість в окремих творах дещо погіршують загальне враження.
І нарешті, моє третє знайомство із Шевченком сталося, коли я взяла до рук альбом із його прекрасними сепіями та акварелями. Адже Т. Г. Шевченко - це не лише поет, а й видатний живописець та графік.
Кольори його полотен чисті і відкриті. Його графічні образи настроєві та характерні. У його образотворчих творах - вправний рисунок і приховані символи. На них хочеться дивитися. Вони, немов випромінюють тепло.
Дорога від садочку тривала близько 10 хвилин. І от ми прибули під велику будівлю, складену із сірих цементних боків. То була школа. У внутрішньому подвір'ї стояло кам'яне погруддя лисого дядька із довгими вусами і сердитим поглядом. Ми поклали перед ним гору із червонокнижних підсніжників і знову парами рука в руці поманджарили до садочку. Адже нас чекала сонна година.
У школі Шевченка теж здебільшого репрезентували вусатим чоловіком у високій шапці та кожусі, котрий писав поеми про історичне минуле України. Недавно знову перечитувала окремі поезії Тараса Григоровича. Ритм, мелодика та спосіб римування захоплює, а от ридання, ріки крові і надмірна жорстокість в окремих творах дещо погіршують загальне враження.
І нарешті, моє третє знайомство із Шевченком сталося, коли я взяла до рук альбом із його прекрасними сепіями та акварелями. Адже Т. Г. Шевченко - це не лише поет, а й видатний живописець та графік.
Кольори його полотен чисті і відкриті. Його графічні образи настроєві та характерні. У його образотворчих творах - вправний рисунок і приховані символи. На них хочеться дивитися. Вони, немов випромінюють тепло.