And the sea is just the wetter version of the skies
You can watch this video on www.livejournal.com
Mar from Veronica Whatever on Vimeo.
довго довго ми їхали на схід до моря, за звичкою тицьнувши на карті у місто з гарною назвою. розважались як могли танцями-піснями, напівправдивими казками-історіями, а за північ таки доїхали. всі спроби знати кемпінг у містечку з назвою Ізола Верде, перекладати як зелений острів провалились і ми запаркувавшись на безлюдній вулиці, просто пішли вештатись. там же знайшлись недбало зачинені ворота, пробравшись ми просто пішли на вітер і запах, а я навіть побігла. далі нас зустріло дууууже гарне нічне неспокійне море і безлюдний пляж, де ми і заснули, зустріли світанок і лишились наступного дня. рятувальники намагались нас врятувати, але ми їм не дались. і поїхали ще південніше, де натрапили на купу курортних міст забитих сім`ями з дітьми, поспіхом втекли і звідти до Анкони, звідки наступного дня відпливав наш паром. там нам пощастило знайти заниканий між скелями в бухті пристойний кемпінг, піццерію, душ, багато пива, інтернет, каву і рогалики.
наш останній вечір в італїї ми втикали на пляжі з їдлом-пивом і думали тільки про те, що ж там буде далі і що все-таки спонтанність абсолютно виправдана штука у будь-якому випадку.
ту бі контіньюед.
