Чангі і т.п.

Sep 15, 2024 18:46

Десь раніше я обіцяв докладно розповісти, як грають азійські народи у шахоподібні ігри. Лінь писати докладно, хоча ця тема явно тягне на докторську дисертацію. Але коротко так:
1. Японці рідко грають у своє сьогі на лавочках у парках та вулицях біля смітників, а переважно грають у дуже культурних навісах чи примішеннях, куди доступ некультурних глядачів обмежений. Грають мовчки, що мені дуже подобається. Дошка і фігури у них завжди зроблені з найкращої деревини, ідеально відшлифовані і розкреслені і виглядають дуже красиво.
2. Навпаки, китайці та північні корейці грають де завгодно, приміром на шумних вулицях із вкрай засраними тротуарами. У парках (важко це звати парками, здебільшого там суцільний смітник) теж грають. Дошка - здебільшого розкреслений сраний шматок клейонки, застелений на поверхню сраного трухлявого чи гнилого столика. Фігури - з говняного пластика. Гравці і глядачі сильно галдять, причому вживають вирази з тематики анального, орального сексу і зоофілії. Не розумію, чому комуністична ідея призводить до таких вивертів.
3. Південна Корея, Тайвань, Сингапур, Малайзія, Гонконг, Макао і т.п. є чимось середнім між тими двома крайнощами. І, як не дивно, і В'єтнам. Хоча там теж комунізм, але В'єтнам аж ніяк не схожий ані на суцільний смітник, ані на зграю сексуальних збоченців.
Previous post Next post
Up