Ред Дір ч.1
Поза Едмонтоном та Калгарі, в Альберті є чимало дір. Однією з дір є місто під назвою Ред Дір (Red Deer), що розташоване якраз поміж першими двома. Населення близько 92 тисяч. На початку подорожі виявилося, що на автобусній станції відбулися певні зміни - тепер поряд зі звичайними рейсами з'явилися так звані "експреси", експресовість яких полягає у наявності вайфая та розетки.
Увагу відразу привернула будівля невідомого призначення, яка виглядала так, ніби в ній можна було знайти цирк кобзів. З іншої сторони видно, що це пожежне депо.
Біля автостанції виявився сейфвей, в якому можна було сховатися від потужного дощу, взяти снеки і подивитись, що є в місті. Телефон назло перестав працювати, тому треба було шукати інтернет. Всередині виявився не тільки старбакс (гарантований вайфай), але й відкритий вайфай від супермаркета. Нечувано.
Інтернет-заплив був потривожений вибаченнями працівниці старбакса, яка вирішила перекусити поряд. На моє здивування, працівниця виявилася філіппінкою. Те, що філіппінці працюють всюди в усьому, що пов'язане з їжою - відомий факт, але старбакс також відомий вмінням відбирати хіппі геїв з гуманітарною освітою і волохатими грудьми персонал настільки ретельно, що будь-який старбакс за контингентом нагадує apple store (хто був, той зрозуміє).
[філіппінський відступ] Філіппінці дуже дружні і відкриті люди, принаймні в Канаді. Вже через кілька хвилин ця мала розповідала про своє життя, сміялася (як і належить будь-якій щойно прибулій людині, не увібравшій у себе англопараної до незнайомців) питала про все, що прийде в голову і ділилася імпортованими справжніми філіппінськими цукерками (які, на жаль, виявилися №;%ном прем'єр-класу). Як і будь-яка філіппінка до 50 років вона виглядала на 18, але насправді їй виявилося 33. Важлива демографічна фіча філіппінських працівників полягає в тому, що вони їдуть працювати закордон вже після закінчення вищої освіти і у віці 25+ років, зазвичай ближче до 30. Мені підказали, що зараз в місті відбувається фестиваль, а також неподалік є фермерський маркет, тобто по-нашому, базар. Базари цифрова діаспора глибоко мала на увазі, але фестиваль заінтригував. На карті я також побачив у трьох хвилинах діро-музей, але це не було, очевидно, чимось таким, про що можна було б почути від (і про що варто було питати) філіппінців.
Продовжимо шкандибання. Окрім одних з найвищих будівель міста, цей знімок демонструє засклені балкони. Засклені балкони. В Північній Америці. Уявіть, що ви щойно побачили на Хрещатику живого ведмедя з балалайкою.
Будівля, присвячена похованню і кремуванню.
Як і в будь-якому місті на континенті на Північ від Мексики, ми бачимо ту ж саму шістдесятидюймову бетонну пішохідну доріжку.
Місцеве ноухау - гібрид лавки зі смітниками. Ідея, на мою скромну думку, клінічно дебільна, і працює лише тому, що по вулицях ніхто не ходить, а на лавках ніхто не сидить. В бойових умовах з використанням смітників у якості баскетбольного кільця ідея швидко продемонструє свою нежиттєздайність.
Пам'ятник хлопцеві, який допомагає вилізти дівчині з залізною байдою на нозі.
Щось нєвєдомоє.
Старі автівки.
Ось такі мені подобаються. І чого їх перестали робити? Зараз такої форми тільки розвалюху можна купити з технологіями з кам'яного віку. А виглядає ж як круто.
Пам'ятники як голівудське кіно - всі ніби й якісь однакові, але всі на рівні. Цей демонструє технології пожежної безпеки часів заснування міста.
Публічна бібліотека.
Автобусний термінал. Побрякушки гарні, наче в MIT потрапив.
Увагу відразу привернула будівля невідомого призначення, яка виглядала так, ніби в ній можна було знайти цирк кобзів. З іншої сторони видно, що це пожежне депо.
Біля автостанції виявився сейфвей, в якому можна було сховатися від потужного дощу, взяти снеки і подивитись, що є в місті. Телефон назло перестав працювати, тому треба було шукати інтернет. Всередині виявився не тільки старбакс (гарантований вайфай), але й відкритий вайфай від супермаркета. Нечувано.
Інтернет-заплив був потривожений вибаченнями працівниці старбакса, яка вирішила перекусити поряд. На моє здивування, працівниця виявилася філіппінкою. Те, що філіппінці працюють всюди в усьому, що пов'язане з їжою - відомий факт, але старбакс також відомий вмінням відбирати хіппі геїв з гуманітарною освітою і волохатими грудьми персонал настільки ретельно, що будь-який старбакс за контингентом нагадує apple store (хто був, той зрозуміє).
[філіппінський відступ] Філіппінці дуже дружні і відкриті люди, принаймні в Канаді. Вже через кілька хвилин ця мала розповідала про своє життя, сміялася (як і належить будь-якій щойно прибулій людині, не увібравшій у себе англопараної до незнайомців) питала про все, що прийде в голову і ділилася імпортованими справжніми філіппінськими цукерками (які, на жаль, виявилися №;%ном прем'єр-класу). Як і будь-яка філіппінка до 50 років вона виглядала на 18, але насправді їй виявилося 33. Важлива демографічна фіча філіппінських працівників полягає в тому, що вони їдуть працювати закордон вже після закінчення вищої освіти і у віці 25+ років, зазвичай ближче до 30. Мені підказали, що зараз в місті відбувається фестиваль, а також неподалік є фермерський маркет, тобто по-нашому, базар. Базари цифрова діаспора глибоко мала на увазі, але фестиваль заінтригував. На карті я також побачив у трьох хвилинах діро-музей, але це не було, очевидно, чимось таким, про що можна було б почути від (і про що варто було питати) філіппінців.
Продовжимо шкандибання. Окрім одних з найвищих будівель міста, цей знімок демонструє засклені балкони. Засклені балкони. В Північній Америці. Уявіть, що ви щойно побачили на Хрещатику живого ведмедя з балалайкою.
Будівля, присвячена похованню і кремуванню.
Як і в будь-якому місті на континенті на Північ від Мексики, ми бачимо ту ж саму шістдесятидюймову бетонну пішохідну доріжку.
Місцеве ноухау - гібрид лавки зі смітниками. Ідея, на мою скромну думку, клінічно дебільна, і працює лише тому, що по вулицях ніхто не ходить, а на лавках ніхто не сидить. В бойових умовах з використанням смітників у якості баскетбольного кільця ідея швидко продемонструє свою нежиттєздайність.
Пам'ятник хлопцеві, який допомагає вилізти дівчині з залізною байдою на нозі.
Щось нєвєдомоє.
Старі автівки.
Ось такі мені подобаються. І чого їх перестали робити? Зараз такої форми тільки розвалюху можна купити з технологіями з кам'яного віку. А виглядає ж як круто.
Пам'ятники як голівудське кіно - всі ніби й якісь однакові, але всі на рівні. Цей демонструє технології пожежної безпеки часів заснування міста.
Публічна бібліотека.
Автобусний термінал. Побрякушки гарні, наче в MIT потрапив.