Надмірна кваліфікація, освіта і ринок
Що таке надмірна кваліфікація?
Різні роботи потребують різного рівня підготовки кандидатів. Якщо кандитат відповідає вимогам роботодавця - його можуть взяти на роботу. Якщо ж він недостатньо кваліфікований, його не розглядатимуть. Також кваліфікація кандидата може перевищувати потрібну для конкретної посади, і це називають надмірною кваліфікацією. Для того, щоб зрозуміти, чому роботодавець може не брати на роботу надмірно кваліфікованих (адже потрібну кваліфікацію вони мають і навіть вміють більше), поміркуймо, в яких випадках людина піде на роботу, яка вимагає менше, ніж людина вміє? Це може бути ситуація тимчасового безробіття. Головна вада надмірно кваліфікованих кандидатів - нелояльність. Оскільки вони надмірно кваліфіковані, то заслуговують на більшу платню. Компанія в такому випадку або буде змушена платити більше (непотрібні витрати), або насолоджуватися результатами праці працівника доти, доки йому на горизонті не замайорить краща, гідна його посада. Якщо працівника шукають надовго, стає трохи зрозуміло, чому це не найкращий кандидат. У випадку інвестування в працівників зрозуміло стає ще більше.
Відтак, найкращий кандидат - той, хто відповідає вимогам роботодавця, а не "недотягує" чи "перевищує". Протилежним буде уявлення, згідно з яким "чим більше - тим краще". Відтак, бакалавр буде кращим за випускника школи, магістр - кращим за бакалавра, кандидат наук - краще за магістра тощо.
На боці першого уявлення - ринок (тим, хто вважає ринок лише ідеальним концептом, який не існує в реальності, слід читати: попит). Чим кваліфікованіший спеціаліст, тим менше вакансій доступно на ринку. Це, звичайно, не аксіома - можна уявити якесь гіпотетичне роботизоване суспільство, де усю некваліфіковану роботу виконують машини. Але це те, що ми бачимо в сучасних економіках.
Не знаю, що знаходитья на боці уявлення "чим більше, тим краще", але таке уявлення (в Україні - sic) є поширеним. Почесний президент НаУКМА В.C. Брюховецький критикує міністерство за те, що воно замовило менше магістрів, ніж бакалаврів: "При цьому, у постанові сказано, що після закінчення бакалаврської програми міністерство встановлює квоти: лише 90% випускників можуть продовжити навчання, 10% апріорі вважається, що вони не здатні здобути повну вищу освіту".
Як слід розуміти такий коментар? Погоджуся з тим, що штучне обмеження не має підстав. Але з цього хтось може зробити висновок, що магістрів треба замовляти у обсязі 100% від випуску бакалаврів (так, щоб жоден Андрійко не відчув прищемленим своє священне право на освіту за чужий кошт). Натомість цікаво було б дізнатися, з яких стратегічних досліджень випливає, що продовжувати вищу освіту після випуску мають (не йдеться про можуть - можуть усі) 90%? Це ж питання стосується і відсотку випускники шкіл: бакалаври (беручи до увагу те, що держзамовлення бакалаврів на 2011 рік було скорочене, як з'ясувалося, через меншу кількість випускників шкіл).
Абсолютна більшість випускників шкіл вчаться далі у ВНЗ і абсолютна більшість бакалаврів довчається на магістрів. Роботи для них, звісно, нема. Цікаво, хтось вивчав вплив держзамовлення на створення безробіття і надмірної кваліфікації, а також на міграцію надлишку переосвіченої робочої сили за кордон?
Різні роботи потребують різного рівня підготовки кандидатів. Якщо кандитат відповідає вимогам роботодавця - його можуть взяти на роботу. Якщо ж він недостатньо кваліфікований, його не розглядатимуть. Також кваліфікація кандидата може перевищувати потрібну для конкретної посади, і це називають надмірною кваліфікацією. Для того, щоб зрозуміти, чому роботодавець може не брати на роботу надмірно кваліфікованих (адже потрібну кваліфікацію вони мають і навіть вміють більше), поміркуймо, в яких випадках людина піде на роботу, яка вимагає менше, ніж людина вміє? Це може бути ситуація тимчасового безробіття. Головна вада надмірно кваліфікованих кандидатів - нелояльність. Оскільки вони надмірно кваліфіковані, то заслуговують на більшу платню. Компанія в такому випадку або буде змушена платити більше (непотрібні витрати), або насолоджуватися результатами праці працівника доти, доки йому на горизонті не замайорить краща, гідна його посада. Якщо працівника шукають надовго, стає трохи зрозуміло, чому це не найкращий кандидат. У випадку інвестування в працівників зрозуміло стає ще більше.
Відтак, найкращий кандидат - той, хто відповідає вимогам роботодавця, а не "недотягує" чи "перевищує". Протилежним буде уявлення, згідно з яким "чим більше - тим краще". Відтак, бакалавр буде кращим за випускника школи, магістр - кращим за бакалавра, кандидат наук - краще за магістра тощо.
На боці першого уявлення - ринок (тим, хто вважає ринок лише ідеальним концептом, який не існує в реальності, слід читати: попит). Чим кваліфікованіший спеціаліст, тим менше вакансій доступно на ринку. Це, звичайно, не аксіома - можна уявити якесь гіпотетичне роботизоване суспільство, де усю некваліфіковану роботу виконують машини. Але це те, що ми бачимо в сучасних економіках.
Не знаю, що знаходитья на боці уявлення "чим більше, тим краще", але таке уявлення (в Україні - sic) є поширеним. Почесний президент НаУКМА В.C. Брюховецький критикує міністерство за те, що воно замовило менше магістрів, ніж бакалаврів: "При цьому, у постанові сказано, що після закінчення бакалаврської програми міністерство встановлює квоти: лише 90% випускників можуть продовжити навчання, 10% апріорі вважається, що вони не здатні здобути повну вищу освіту".
Як слід розуміти такий коментар? Погоджуся з тим, що штучне обмеження не має підстав. Але з цього хтось може зробити висновок, що магістрів треба замовляти у обсязі 100% від випуску бакалаврів (так, щоб жоден Андрійко не відчув прищемленим своє священне право на освіту за чужий кошт). Натомість цікаво було б дізнатися, з яких стратегічних досліджень випливає, що продовжувати вищу освіту після випуску мають (не йдеться про можуть - можуть усі) 90%? Це ж питання стосується і відсотку випускники шкіл: бакалаври (беручи до увагу те, що держзамовлення бакалаврів на 2011 рік було скорочене, як з'ясувалося, через меншу кількість випускників шкіл).
Абсолютна більшість випускників шкіл вчаться далі у ВНЗ і абсолютна більшість бакалаврів довчається на магістрів. Роботи для них, звісно, нема. Цікаво, хтось вивчав вплив держзамовлення на створення безробіття і надмірної кваліфікації, а також на міграцію надлишку переосвіченої робочої сили за кордон?