Про зміни в Харкові. Національне.
За чотири роки моєї відсутності Харків змінився. Неподалік від дому можна побачити арабські кальян-бари, в яких канал Аль-Джазіра транслюють без перекладу. На стадіоні щодня грають у футбол в'єтнамці, і це не поодинокі "легіонери" серед місцевих, а повноцінні команди по 11 гравців. Значно зросла майже не представлена раніше китайська громада. Можна натрапити на поодиноких індусів та африканців. Тепер нові жителі тепер заселяються у районах, де їх раніше ніколи не було.
У цьому місті у "корінного населення", якому судилося приїхати на 50-100 років раніше, зазвичай починається висловлена у словах ненависть. Ми ж спробуємо помислити у геть іншому ключі. Що об'єднує нових жителів Харкова? Адже вони є носіями різних культур і світогляду, говорять різними мовами і вклоняються різним богам.
Здається, їх об'єднують дві речі, які на перший погляд можуть виключати одне одну. Будучи недомінантною культурою, усі вони асимілюватимуться. Їхні діти вже зараз ходять до місцевих шкіл і говорять російською мовою без акценту. Загалом, з часом вони стають такими ж, як і "російська православна" більшість, з перейняттям усіх відповідних звичок. Зважаючи на це, годі очікувати якоїсь зміни у домінантній культурі. Які підстави вважати, що меншини ставитимуться до закону з повагою, і не ввозитимуть товари контрабандою та не даватимуть хабарів, якщо так "вирішує питання" більшість? Внести подібні зміни ззовні має шанси лише домінантна культура, але аж ніяк не розрізнені підлеглі (які до того ж самі по собі не можна вважати надто вдалим взірцем для копіювання суспільного устрою).
З іншого боку, абсурдно навіть уявити, що хоч одному чорношкірому харків'янинові болітиме питання слов'янської єдності та єднання братніх народів. Діди в'єтнамців не воювали в Сталінграді, а індуси не страждають на ностальгію за паперовою радянською ковбасою. Відтак, масова міграція з "нерадянських" країн до найбільшого міста на "радянському" Сході заслуговує на якнайпильнішу увагу. Залишається з'ясувати, скільки з нових мешканців Харкова насправді мають паспорти і за кого вони голосують. У ситуації, коли чисельність виборців, які обирають діаметрально протилежні вектори близька до 50%, навіть незначне збільшення у маштабах України "нерадянських людей" може переважити чашу на протилежний бік.