***
П. А.
У час, коли тролейбуси в депо
Вертають запізнілими човнами,
І шлюзи опускаються за нами,
Впускаючи прибульцями у порт,
Твоя рука - усе, як ти хотів, -
Шукає колій між знайомих ліній,
На іскри перетворюючи іній
Обледенілих плутаних дротів.
Ця жінка, що у ліжка на краю
Тримає спину, наче над проваллям, -
Держи її, держи її подалі
Від мороку, що має за свою
Її пустельну шкіру. А, між тим,
Коли вона сповзатиме у вилом
Така легка, що втримати несила -
Пусти її пір’їнкою, пусти...