Велоподорож Кременчук - Світловодськ, 22.06.14
Здійснити цю подрож я планував ще два роки тому, та все якось не складалося.
І от, в цьому році знайшовся час, компанія, і ми вирушили у нашу одноденну мандрівку територіями двох областей.
День починається у 2:45.
Шляхом до вокзалу зустрічаю своїх друзів, яким не впадляк прокинутись раніше світанку, шоб гарно провести день..
Дизель на Кременчук - у 3:51.
Сідаємо у голову поїзду. Окрім нас в ній їде буквально чоловік 5.
Два велосипеди вішаємо за сидіння на багажні полки, а мій з дзеркалами та важкенький просто ставимо під ними.
Повний квиток до Кременчука коштує 8,50, багажний на велосипед - половину.
Таке розташування ні у кого притензій не викликало.
Середину маршруту дизеля ми взагалі їхали самі.
Просто відео
Click to viewО десь о 7:20 приїзджаємо у Кременчук, і одразу направляємся на Світловодськ.
По місту є покажчики, забулидитись важко. Далі їх не буде...
Інколи навіть на ходу фоткаю автобуси та не зовсім автобуси.
Тут же починаємо роздіватися) Вночі температура ледве не 11-12, натомість день - градусів 25 мінімум. На вокзал я приїхав у штанах і куртці поверх кофти з капюшоном, а вже у Світловодськ заїхав у шортах та футболці.
Проїзджаємо Кривуші, Михайленки. Заїзжаємо у Власівку. Це вже Кіровоградська область, але ніяких знаків, шо ми покинули рідну область, не було.
Не можна не помітити недобувану багатопоферхівку.
Невеличкого прольоту сходів немає, але можна залізти. Піднімаюся по сходах. На 2 та 3 поверсі безліч шприців. Фе... Дуууууже обережно піднімаюсь далі. На 4-му та вище іх вже нема.
Кілька багатоповерхівок стоять впритул або боком у лісі.
Краса - виїшов з під'їзду, перейшов дорогу - і вже перед тобою густий ліс.
Панорами з заброшки. Клікабельні.
Трохи сі крива, звиняйте.
Далі у Власівці ми трохи запитали дорогу, бо покажчиків на було. Перша людина вказала коротший на кількасот метрів шлях, але складніший за розумінням. Закінчилось все тим, шо в певному місці ми повернули не туди, і ще з декількома підказками місцевих накинули коло по Власівці і приїхали на те місце, на якому вже були))) З другої спроби проїзджаємо Власівку і виїздимо на дамбу Кременчуцького водосховища, де нас зустрічає вже місцевий мій товариш Сашко. З ним подорожуємо далі.
Зупинкова платформа на дамбі, назва якої збігається з назвою мікрорайону у Полтаві, де залізниці не було ніколи.
Троуаром по Кременчуцькій ГЕС переїздимо з лівобережної України на правобережну, і опиняємось у Світловодську.
Фото з ГЕС 2011 року. Не фоткали, шоб не викликати ні у кого зайвих запитаннь. Але ця мощь просто вражає.
Зустрічає нас нетипово російський вказівник.
Трохи катнули центральною вулицею.
Пам'ятник Шевченку у одноіменному парку в центрі міста.
Закупивши у місцевому супермаркеті їжі поїхали до фонтану.
Це мабуть найкрасивіше місце тут. "Море" виглядає як фотошоплене, але воно насправді виглядало саме так, як на фото.
Сам фонтан, судячи з усього, не працює дуже давно... Фото 2011 року, коли я вперше тут побував.
У 2011 році мені стало цікаво подивитсь на це місто та на ГЕС зокрема, і я водиночку приїхав його вивчати, так би мовити. Спочатку по вікімапії та супутникових знімках, а потім - пішки в реалі. Тоді і надибав все те, що показав друзям цієї подорожі.
Авто у вишиванці.
По засміченому схилу спускаємось до набережної.
За майже 3 роки тут нічого не змінилося.
Тут на камнях - гарне місце для фотографування)
Паркуємо вєліки і йдемо фоткатись.
Трохи далі знаходимо заїзд ближче до "моря" і влаштовуємо пікнік.
Далі їдемо набережною в бік ГЕС.
Бачимо таку картину...
Піднімаємось трохи і їдемо до літака.
Знову виїзджаємо на централю вулицю (Леніна звісно ж), і куштуємо місцевого квасу. За смаком - нормальний квас. Не скажу шо мегакрутий, і не скажу шо поганий. Квас як квас.
У Полтаві квас у бочках не продають вже другий або третій рік. Те, що бачать полтавці на вулицях - муляжі бочок, у яких стоять кеги.
Далі через автостанцію, де я звісно фоткаю автобуси, вирушаємо в бік Білецьківки. Дорога там, повз промозону... Не сфоткав, але наша Тєвелєва просто відпочиває...
На виїзді з міста стоїть отакий МАЗ. Цього разу не фоткав, а минулу фотку шось не знайду...
Далі Сашко пропонує заїхати на Синє озеро, чи то Голубі озера - кому як. Це кар'єри. затоплені водою.
З тамтешнього моста роблю класну фотку місцевого поїзда, що їздить тут кілька разів в день.
Вирішаємо відпочити на березі озера. Суне смуга з хмар.
Трохи перекусивши, нас зганяє дощ. Ховаємося під мостом.
Перечекали, вийшло сонце, вже зібралися їхать, аж тут знову той самий поїзд, але вже у зворотньому напрямку.
Не можу не похвастатись такою фоткою, да)
Виїхавши на трасу, Сашко вирушає додому, а ми - далі на Кременчук.
Стела патріотична, але вже обшарпана - поновити фарбу не завадило б.
На Кременчук вирушили з новими силами. Світило сонце, дорога рівна - доїхали до Крюкова без особливих зусилль.
На межі Полтавської та Кіровоградської областей на ділянці Світловодськ - Білецьківка - Кременчук є стела у Кіровоградської області та простий дорожній знак у Полтавської.
Стела на в'їзді у місто. Їх офіційно почали фарбувати у жовто-блакитний, але поки що так оновили лише одну. Не цю...
На завершення подорожі нашу команду чекав такий собі своєрідний екзамен на водіння велосипеда. Проїхали без перешкод, з різними емоціями)
У Кременчуці трохи відпочили, катнули центральними вуличками по низу, і о 20:25 відправились дизелем на Полтаву. Опівночі були вже і рідному місті. У поїзді знов одягнулись "по-осінньому" і додому.
Загалом поїздочка вийшла мінмум на 80 км. (без врахування їзди по Полтаві).
Мій спідометр показав 101 км, але дослідним шляхом вявлено, шо він дурить десь на 5-7 км на сотню.
Маршрут класний ще й тим, що проходить по колу - не доводиться їхати другий раз тією самою дорогою.