Час роззброюватись і час озброюватись
Цей пост було написано ще на початку минулого року. Ми домовились з Мамукою синхронно написати свої точки зору, але потім пішли "гастролі", "п'єсописання", нові "актори" в наших "театрах" та зміна декорацій трохи марнували мій час, і тому руки викласи сей опус дійшли руки тільки тепер. Чи щось змінилось з того часу? Я гадаю, що так, але тільки в сторону підтвердження моєї точки зору. Ну але читайте самі:
Якось ми дискутували з Мамукою на рахунок доцільності широкого розповсюдження зброї серед населення. В нього були свої аргументи, у мене - свої. Дискусія розросталась, і він запропонував написати окремий пост.
photo from http://www.businessweek.com
Отже, дискусія полягала у дуже важливій в Україні темі - легалізація вогнепальної зброї для населення. У мене нарахунок цього є чітка думка: кожна людина має право придбати та застосувати зброю для самозахисту. Це дає рівновагу у суспільстві та діє як стримуючий елемент. Будь-яке обмеження володіння та застосування зброї ставить законослухняного громадянина у завідомо програшну ситуацію з злочинцем, який апріорі не дотримується закону. Зрозуміло, що немає заборон для вбивці, як немає замків для злодія. Якщо, живучи в Україні, у мене не було сформованої думки у цій справі, і я дещо схилялась до заборони, після багатьох років спостерігання за американським суспільством, я повинна сказати, що в значній мірі успіх цієї держави завдячує саме дуже ліберальному законодавству регуляції вогнепальної зброї.
Для більшого розуміння, наведу спочатку порівняльний аналіз законодавства трьох різних штатів: Іллінойсу (штат з одним з найсуворіших законодавств), Арканзасу (штат з помірним законодавством) та Аляски (найліберальніше законодавство).
Як відомо, США федеративна конституційна республіка, закони в кожному штаті відрізняються, і дуже часто - кардинально. Так відбувається і у випадку зброї.
Іллінойс - штат в центральній частині країни, абсолютно плаский за рельєфом, доступом до Великих озер, від початку колонізації був одним з центрів ділової та культурної активності, перевальним пунктом для торговців. Центром штату є місто Чикаго - одне з найбільш криміналізованих та корумпованих у країні. Чиказці можуть “похвалитись” такими постаттями з історії, як Аль Пачіно, Джон Діллінджер та останній відомий в”язень, колишній губернатор - Род Благоєвич.
Тільки одне місто Чикаго “перекриває” у кілька разів рівень кримінальної активності всього штату. Є тут і райони, в які бажано не заїжджати. Наркотики - одна з найбільших проблем в школах, в яких при вході встановлено металошукачі. Нормальні люди ні за яких обставин не згодяться поселитись в таких районах, тому, що ніхто, крім них самих не зможе їх захистити.
Саме неможливість самозахисту стала причиною позову 76-річного Отіса МакДоналда проти міста. Пенсіонер, що придбав свій будинок у 1971 році, опинився в самому серці небезпечного району. Він почав відстоювати своє право мати у власності зброю. Так, з кінця 80-х у Чикаго діяла заборона на придбання та зберігання зброї у межах міста. Таким чином муніципалітет сподівався на зменшення рівня злочинності. Але не так сталось: злочинність невпинно зростала, поліція виявилсь замішаною у кількох корупційних справах, здавалося, нічого вже не допоможе.
Закон штату (в інших містах) дозволяв придбання зброї, але забороняв носіння, що в результаті зменшувало можливість самозахисту в на периферії. Теж законом вимагається отримати дозвіл на придбання зброї, так званий FOID (Firearm Owners Identification). Процедура дуже проста: особа 18+ років (21+ для короткоствольної зброї) подає свої дані до поліції штату виповнюючи анкету на одну сторінку, прикріпляє своє фото та чек на 10 доларів і надсилає поштою. Далі в термін до 30 днів штат або присилає картку-посвідчення, або відмову. Згідно законодавства всі особи з судимостями, такі, що вживають наркотики та мають психічні відхилення, не мають права на отримання дозволу. Перевіркою займається поліція. Громадянам не треба збирати різні довідки, проходити медогляд, відстоювати в чергах.
Придбати зброю можна в спеціалізованих магазинах, або приватно. Приватний продавець теж зобов”язаний перевірити чинність дозволу на спеціальній сторінці або через телефон. Процедура займає кілька хвилин. Єдине обмеження - діє так званий час очікування: зброя віддається власнику через 72 години після купівлі ручної зброї, та 24 години - довгоствольної зброї.
Минулого року накінець в штаті було дозволено носити приховану зброю вулицями. Щоправда, заборонено заходити з зброєю у будь-які державні установи, школи, парки, дитячі майданчики, приватну власність де висить відповідне попередження і так далі. Тобто місця настільки обмежені, що носити можна буквально лише на вулиці. Іллінойс був останнім штатом, де така заборона ще діяла. Для прихованого носіння потрібен окремий дозвіл, для якого вимоги значно суворіші: вік від 21 року, ціна 150 доларів, 16 годин тренування з сертифікованим тренером, виповнення значно ширшої анкети. Перевірка триває до 90 днів.
Незважаючи на досить складні вимоги, тири уже рік як переповнені, інструкторів постійно невистачає.
А що ж діється з крімінальною ситуацією? А там все просто: рівень злочинів….. різко знизився до рівня 1958 року!
Ну, скаже опонент, так такі вимоги, нічого дивного. І десь можна б було посперечатись, але простіше навести факти, а зокрема інший штат, з більш ліберальним законодавством - Арканзас.
В цьому штаті абсолютно не потрібні дозволи ані на купівлю, ані на відкрите носіння (тільки довгоствольної зброї). Єдиний дозвіл - на відкрите носіння ручної зброї (не потрібно у випадку подорожі за межі району). Можливе носіння прихованої зброї, але тільки у випадках, коли особа подорожує за межі свого району постійного місця проживання. Заборони для купівлі зброї такі ж, як і в Іллінойсі: кримінальні судимості, психічне здоров”я, вживання наркотиків.
В Арканзасі дозволені деякі види автоматичної зброї, яка має бути зареєстрована у секретаріаті штату. Іншу зброю не потрібно реєструвати.
До 2013 року в Арканзасі теж існували певні обмеження на носіння зброї. Цей штат був на 9 місці в США з злочинів, скоєних з застосуванням вогнепальної зброї. І хоча процент трохи зменшився, казати про такі чудесні результати ще рано. На причини цього можна подивитись з кількох сторін: Арканзас - піденний штат, населення якого всього 3 млн, в той час, коли стільки ж людей живе в одному тільки Чикаго. Так чому ж там настільки різна ситуація зі злочинами? На мою думку, у цьому винна тільки мала густина населення. Маючи майже однакові території, у Іллінойсі живе понад 12 млн людей. Відповідно, можливості поліції обмежені, і населення захищає в більшості себе саме.
Крім того, Арканзас традиційно займається сільським господарством, тут надзвичайно мало розвинута як важка промисловість, так і культура.
Третій і останній штат на сьогодні - Аляска. Цей рай для подорожуючих, мекка для скелелазів та рибалок, має дуже цікаві та особливі закони, вірніше, їх відсутність. Штат, що займає територію втричі більшу, ніж Україна, має всьо 700 тис. населення. Вражає, правда? Але вражає і відсутність будь-яких обмеженнь на придбання та носіння зброї. Все, що вимагається - повідомити поліцейського при зістрічі, що зброя є. Майже 58% населення має у власності вогнепальну зброю. Що ж робиться з кримінальною статистикою в цьому штаті. А справи дуже й дуже невеселі… Аляска традиційно займає перші місця у всіх видах злочинів. Дистанції гігантські, ландшафт надзвичайно складний - ані доріг, ані інфраструктури. Інколи поліцейським займає години, щоб дістатись до місця злочину. Самих поліцейських небагато, деякі общини мають власну муніципальну дружину для підримки порядку. Але, що стосується перерахунку на 100 тис. населення такого злочину, як вбивство з використанням вогнепальної зброї, то все в Алясці чудово (станом на 2010 рік): 2,7 випадки, в той час, коли в тому ж Іллінойсі з суворим законодавством - 2,8. А в Арканзасі - незначно вище: 3,2. Для порівняння: дистрикт Коламбія - 16,5 (повна заборона на купівлю зброї); Луізіана - 7,7, Міссурі - 5,4.
Однозначно сказати, що кількість злочинів залежить від законів, що регулюють право на зброю, не можна. Але завжди спостерігається зменшення злочинів, коли законодавство “відпускають”.
Що ж буде відбуватись в Україні? Однозначно відповісти не є можливим. Цього не знає ніхто, ніхто не робив відповідного аналізу, але: Грузія, Молдова та деякі країни Прибалтики успішно знизили кількість злочинів при прийнятті законів про вільне володіння зброєю. В українців є, нехай і вже стара, але історія володіння зброєю. По селах рушниці мали практично всі. Більшість - і за рідянської влади. Часто зброя лежала під ліжком (як у моєї бабусі), чи стояла в кутку, про сейфи ніхто і не думав. Діти змалку вчилися, що цього рухати не можна. Випадків було дуже небагато. Навчання поводження зі зброєю починалось з юнацьких років. Після війни багато хто мав трофейну зброю. Зараз у нас ці традиції частково втрачено. Але ще не зовсім не пізно їх відродити. Тільки потрібно полегшити процедуру, виключити можливості для зловживаннь, та посилити громадський контроль.
Дехто з противників вважає, що наше суспільство буде не в стані озброїтись, оскільки достаток дуже низький. Запевняю, відповідно до досвіду інших країн, у такому криміналізованому суспільстві, як українське, народ швидко знайде кошти на зброю, яка при відповідному законодавстві, повинна подешевшати до американського рівня 100-150 доларів за вживаного пістолета.
Людина повинна мати право захищатись. Від того, що офіційно зброю зможуть купити всі, а не тільки обрана ”каста”, ці самі обрані двічі подумають, чи витягати зброю, якщо опонент теж може пустити кулю між очей. Так, треба навчити користуванню. Так, треба перебудувати систему охорони правопорядку. Так, треба облаштувати місця для тренування з розрахунку напливу бажаючих. Але те, що кожен зможе постояти за себе і свою родину, зможе невідкладно вступити в ряди війська у разі потреби, переважає всі складності. Випадки стаються будь-де, і широко нашумівші випадки в США не є загальним показником. Вони вирвані з контексту всіх подій у дуже вдалий момент - якраз коли американські законотворці почали дивитись в напрямку федерального обмеження купівлі та носіння зброї.
Як кажуть американці, коли вам кажуть роззброїтись - саме час озброїтись до зубів.
This entry was originally posted at http://eve-link-a.dreamwidth.org/61123.html. Comment there using OpenID
comments were counted up on the original DW post including not automatically imported from LJ..
Якось ми дискутували з Мамукою на рахунок доцільності широкого розповсюдження зброї серед населення. В нього були свої аргументи, у мене - свої. Дискусія розросталась, і він запропонував написати окремий пост.
photo from http://www.businessweek.com
Отже, дискусія полягала у дуже важливій в Україні темі - легалізація вогнепальної зброї для населення. У мене нарахунок цього є чітка думка: кожна людина має право придбати та застосувати зброю для самозахисту. Це дає рівновагу у суспільстві та діє як стримуючий елемент. Будь-яке обмеження володіння та застосування зброї ставить законослухняного громадянина у завідомо програшну ситуацію з злочинцем, який апріорі не дотримується закону. Зрозуміло, що немає заборон для вбивці, як немає замків для злодія. Якщо, живучи в Україні, у мене не було сформованої думки у цій справі, і я дещо схилялась до заборони, після багатьох років спостерігання за американським суспільством, я повинна сказати, що в значній мірі успіх цієї держави завдячує саме дуже ліберальному законодавству регуляції вогнепальної зброї.
Для більшого розуміння, наведу спочатку порівняльний аналіз законодавства трьох різних штатів: Іллінойсу (штат з одним з найсуворіших законодавств), Арканзасу (штат з помірним законодавством) та Аляски (найліберальніше законодавство).
Як відомо, США федеративна конституційна республіка, закони в кожному штаті відрізняються, і дуже часто - кардинально. Так відбувається і у випадку зброї.
Іллінойс - штат в центральній частині країни, абсолютно плаский за рельєфом, доступом до Великих озер, від початку колонізації був одним з центрів ділової та культурної активності, перевальним пунктом для торговців. Центром штату є місто Чикаго - одне з найбільш криміналізованих та корумпованих у країні. Чиказці можуть “похвалитись” такими постаттями з історії, як Аль Пачіно, Джон Діллінджер та останній відомий в”язень, колишній губернатор - Род Благоєвич.
Тільки одне місто Чикаго “перекриває” у кілька разів рівень кримінальної активності всього штату. Є тут і райони, в які бажано не заїжджати. Наркотики - одна з найбільших проблем в школах, в яких при вході встановлено металошукачі. Нормальні люди ні за яких обставин не згодяться поселитись в таких районах, тому, що ніхто, крім них самих не зможе їх захистити.
Саме неможливість самозахисту стала причиною позову 76-річного Отіса МакДоналда проти міста. Пенсіонер, що придбав свій будинок у 1971 році, опинився в самому серці небезпечного району. Він почав відстоювати своє право мати у власності зброю. Так, з кінця 80-х у Чикаго діяла заборона на придбання та зберігання зброї у межах міста. Таким чином муніципалітет сподівався на зменшення рівня злочинності. Але не так сталось: злочинність невпинно зростала, поліція виявилсь замішаною у кількох корупційних справах, здавалося, нічого вже не допоможе.
Закон штату (в інших містах) дозволяв придбання зброї, але забороняв носіння, що в результаті зменшувало можливість самозахисту в на периферії. Теж законом вимагається отримати дозвіл на придбання зброї, так званий FOID (Firearm Owners Identification). Процедура дуже проста: особа 18+ років (21+ для короткоствольної зброї) подає свої дані до поліції штату виповнюючи анкету на одну сторінку, прикріпляє своє фото та чек на 10 доларів і надсилає поштою. Далі в термін до 30 днів штат або присилає картку-посвідчення, або відмову. Згідно законодавства всі особи з судимостями, такі, що вживають наркотики та мають психічні відхилення, не мають права на отримання дозволу. Перевіркою займається поліція. Громадянам не треба збирати різні довідки, проходити медогляд, відстоювати в чергах.
Придбати зброю можна в спеціалізованих магазинах, або приватно. Приватний продавець теж зобов”язаний перевірити чинність дозволу на спеціальній сторінці або через телефон. Процедура займає кілька хвилин. Єдине обмеження - діє так званий час очікування: зброя віддається власнику через 72 години після купівлі ручної зброї, та 24 години - довгоствольної зброї.
Минулого року накінець в штаті було дозволено носити приховану зброю вулицями. Щоправда, заборонено заходити з зброєю у будь-які державні установи, школи, парки, дитячі майданчики, приватну власність де висить відповідне попередження і так далі. Тобто місця настільки обмежені, що носити можна буквально лише на вулиці. Іллінойс був останнім штатом, де така заборона ще діяла. Для прихованого носіння потрібен окремий дозвіл, для якого вимоги значно суворіші: вік від 21 року, ціна 150 доларів, 16 годин тренування з сертифікованим тренером, виповнення значно ширшої анкети. Перевірка триває до 90 днів.
Незважаючи на досить складні вимоги, тири уже рік як переповнені, інструкторів постійно невистачає.
А що ж діється з крімінальною ситуацією? А там все просто: рівень злочинів….. різко знизився до рівня 1958 року!
Ну, скаже опонент, так такі вимоги, нічого дивного. І десь можна б було посперечатись, але простіше навести факти, а зокрема інший штат, з більш ліберальним законодавством - Арканзас.
В цьому штаті абсолютно не потрібні дозволи ані на купівлю, ані на відкрите носіння (тільки довгоствольної зброї). Єдиний дозвіл - на відкрите носіння ручної зброї (не потрібно у випадку подорожі за межі району). Можливе носіння прихованої зброї, але тільки у випадках, коли особа подорожує за межі свого району постійного місця проживання. Заборони для купівлі зброї такі ж, як і в Іллінойсі: кримінальні судимості, психічне здоров”я, вживання наркотиків.
В Арканзасі дозволені деякі види автоматичної зброї, яка має бути зареєстрована у секретаріаті штату. Іншу зброю не потрібно реєструвати.
До 2013 року в Арканзасі теж існували певні обмеження на носіння зброї. Цей штат був на 9 місці в США з злочинів, скоєних з застосуванням вогнепальної зброї. І хоча процент трохи зменшився, казати про такі чудесні результати ще рано. На причини цього можна подивитись з кількох сторін: Арканзас - піденний штат, населення якого всього 3 млн, в той час, коли стільки ж людей живе в одному тільки Чикаго. Так чому ж там настільки різна ситуація зі злочинами? На мою думку, у цьому винна тільки мала густина населення. Маючи майже однакові території, у Іллінойсі живе понад 12 млн людей. Відповідно, можливості поліції обмежені, і населення захищає в більшості себе саме.
Крім того, Арканзас традиційно займається сільським господарством, тут надзвичайно мало розвинута як важка промисловість, так і культура.
Третій і останній штат на сьогодні - Аляска. Цей рай для подорожуючих, мекка для скелелазів та рибалок, має дуже цікаві та особливі закони, вірніше, їх відсутність. Штат, що займає територію втричі більшу, ніж Україна, має всьо 700 тис. населення. Вражає, правда? Але вражає і відсутність будь-яких обмеженнь на придбання та носіння зброї. Все, що вимагається - повідомити поліцейського при зістрічі, що зброя є. Майже 58% населення має у власності вогнепальну зброю. Що ж робиться з кримінальною статистикою в цьому штаті. А справи дуже й дуже невеселі… Аляска традиційно займає перші місця у всіх видах злочинів. Дистанції гігантські, ландшафт надзвичайно складний - ані доріг, ані інфраструктури. Інколи поліцейським займає години, щоб дістатись до місця злочину. Самих поліцейських небагато, деякі общини мають власну муніципальну дружину для підримки порядку. Але, що стосується перерахунку на 100 тис. населення такого злочину, як вбивство з використанням вогнепальної зброї, то все в Алясці чудово (станом на 2010 рік): 2,7 випадки, в той час, коли в тому ж Іллінойсі з суворим законодавством - 2,8. А в Арканзасі - незначно вище: 3,2. Для порівняння: дистрикт Коламбія - 16,5 (повна заборона на купівлю зброї); Луізіана - 7,7, Міссурі - 5,4.
Однозначно сказати, що кількість злочинів залежить від законів, що регулюють право на зброю, не можна. Але завжди спостерігається зменшення злочинів, коли законодавство “відпускають”.
Що ж буде відбуватись в Україні? Однозначно відповісти не є можливим. Цього не знає ніхто, ніхто не робив відповідного аналізу, але: Грузія, Молдова та деякі країни Прибалтики успішно знизили кількість злочинів при прийнятті законів про вільне володіння зброєю. В українців є, нехай і вже стара, але історія володіння зброєю. По селах рушниці мали практично всі. Більшість - і за рідянської влади. Часто зброя лежала під ліжком (як у моєї бабусі), чи стояла в кутку, про сейфи ніхто і не думав. Діти змалку вчилися, що цього рухати не можна. Випадків було дуже небагато. Навчання поводження зі зброєю починалось з юнацьких років. Після війни багато хто мав трофейну зброю. Зараз у нас ці традиції частково втрачено. Але ще не зовсім не пізно їх відродити. Тільки потрібно полегшити процедуру, виключити можливості для зловживаннь, та посилити громадський контроль.
Дехто з противників вважає, що наше суспільство буде не в стані озброїтись, оскільки достаток дуже низький. Запевняю, відповідно до досвіду інших країн, у такому криміналізованому суспільстві, як українське, народ швидко знайде кошти на зброю, яка при відповідному законодавстві, повинна подешевшати до американського рівня 100-150 доларів за вживаного пістолета.
Людина повинна мати право захищатись. Від того, що офіційно зброю зможуть купити всі, а не тільки обрана ”каста”, ці самі обрані двічі подумають, чи витягати зброю, якщо опонент теж може пустити кулю між очей. Так, треба навчити користуванню. Так, треба перебудувати систему охорони правопорядку. Так, треба облаштувати місця для тренування з розрахунку напливу бажаючих. Але те, що кожен зможе постояти за себе і свою родину, зможе невідкладно вступити в ряди війська у разі потреби, переважає всі складності. Випадки стаються будь-де, і широко нашумівші випадки в США не є загальним показником. Вони вирвані з контексту всіх подій у дуже вдалий момент - якраз коли американські законотворці почали дивитись в напрямку федерального обмеження купівлі та носіння зброї.
Як кажуть американці, коли вам кажуть роззброїтись - саме час озброїтись до зубів.
This entry was originally posted at http://eve-link-a.dreamwidth.org/61123.html. Comment there using OpenID
comments were counted up on the original DW post including not automatically imported from LJ..