Інколи краще жувати...
Сидить собі файно Марко на лавочці коло під'їзду, жує булочку. Повз нього щоякийсь час пробігає Оленка: то з торбами, повними закупів, то з тріпачкою і хідниками, то за молодшим братиком в школу, то з ним же на гурток. Марко не витримує, та й каже:
- а чуєш, Оленка, а давай я тебе в гості запрошу, коли батьки мої на дачу поїдуть на всі вихідні?
- ну запроси, тільки тойво, а коли вони поїдуть?
- та завтра, ти приготуйся десь під вечір.
- а вони точно поїдуть?
- та точно, вже й спакувалися, і колеса в машині понакачували.
-добре, - каже Оленка втомлено, - тільки мені завтра треба помити підлогу в хаті, посадити квітки в горщики і перешити гудзики на сорочці. Але я обов'язково приготуюсь.
На завтра Оленка встала на світанку, взялась за роботу, майже все зробила, лише не встигла квіти посадити. Причепурилась, зійшла до лавчинки коло під'їзду, а Марка нема. Почекала годину, стемніло уже, почекала другу, та вже приготувалась йти додому. Аж тут дивиться - Марко чалапає звідкілясь: штани вкорочені, сорочка розстебнута, чуб догори начесаний - все за останньою хацапетівською модою. В руках пляшка "Жигулівського", на комірці сорочки - червоний слід, мабуть кетчупом замастився.
- ти звідки чимчикуєш? - пита Оленка, - я тебе уже дві години чекаю.
- та я той, цейво, ну той.... ну такий зайнятий був, вуйкові машину допомагав лагодити, осьо йду домів. А батьки й так не поїхали, то я й пішов до вуйка.
- так а шо ж ти мені нічо не сказав?
- та я той, ну забув, ну але на наступний тиждень вже точно всьо буде! Я гарантірую!
Розвернулась Оленка, та й пішла додому. Шкода було втраченого часу. Та й на завтра залишалось ще чимало роботи.
На наступний тиждень сидять собі Оленка і Марко на подвір'ї. Марко жує канапку, Оленка перебирає фасолю.
- бачила, шо твій батько знов колеса накачував, на дачу їдуть? - пита Оленка
- та їдуть, сьогодні їдуть.
- то ти будеш вільний сьоня? Мо' я до тебе зайду, мені радіво не працює, глянеш шо то може бути?
- та нема проблем, приходь.
Під вечір Оленка притягла радіво до Марка, зайшла до хати, аж глип - Марко як нова копійка: канти на споднях напрасовані, дікалоном "Шипр" напахчений, чуб дибки стоїть, булочку жує, в другій руці келішки на шампінське. Оленка з несподіванки зніяковіла:
- ой, я така зайнята сьоня була, навіть часу зачесатись по-людськи не встигла. Можна я хоч руки помию від того радіва?
- та осьо тут.
Оленка зайшла до лазнички, причепурилась як вдалось, виходить, а Марко уже шампінське відкоркував, розлив у келішки і каже:
- ну, за взаєморозуміння!
Випили, закусили. Сидить Марко, мне серветку, не знає ні шо сказати, ні шо зробити. Оленка і так уже бісики очима пуска, і спідничку підтяга, а Марко далі на стелі мух рахує. Минула година, минула друга, шампінське ся скінчило... Оленці аж стало незручно, та й часу згаяного шкода. Підвелась, та й каже:
- а мені вже й домів пора, - поцілувала Марка у щічку, та й вилетіла у двері. Підійшла до власного помешкання, сльози навернулись на очі:
- бля... - лише й вирвалось у Оленки... на кухні в мийці височла вежа брудних тарелів...
*****
Так до чого це я: два місяці (може навіть і три) тому "Марко" запропонував синхронно поділитися думками на деяку тематику. Я послала нафіг всіх поклонніків з іх цвітамі, шампінським і стоячими чубами відклала всі справи, засіла за комп, нашкрябала надцять сторінок всіляких хвілософських роздумів з аналітикою. Тиждень чекала прівєта повідомлення, шо "Марко" теж готовий, а куди там, а в отвєт тішина тіки відписки "шо такий занятий, такий занятий - нема ради. Минуло ше пару тижнів, аж одного дня глип - в пошті лист від "Марка". Я опять послала нафіг всіх поклонніків кинула всі справи, побігла зробила собі чаю, сіла за комп, підкоректувала ше раз роздуми, та й давай читати листа, а там... шо ви думаєте - прізнаніє в любві і вєрності чергова відмазка: "Марко" знову з'їхав з теми, бо "стіко справ і всьо таке". Ну але то такоє, життя продовжується, і то найголовніше...
[спеціально для ]Ну і спеціально для "Марка":
This entry was originally posted at http://eve-link-a.dreamwidth.org/58047.html. Comment there using OpenID
comments were counted up on the original DW post including not automatically imported from LJ..
- а чуєш, Оленка, а давай я тебе в гості запрошу, коли батьки мої на дачу поїдуть на всі вихідні?
- ну запроси, тільки тойво, а коли вони поїдуть?
- та завтра, ти приготуйся десь під вечір.
- а вони точно поїдуть?
- та точно, вже й спакувалися, і колеса в машині понакачували.
-добре, - каже Оленка втомлено, - тільки мені завтра треба помити підлогу в хаті, посадити квітки в горщики і перешити гудзики на сорочці. Але я обов'язково приготуюсь.
На завтра Оленка встала на світанку, взялась за роботу, майже все зробила, лише не встигла квіти посадити. Причепурилась, зійшла до лавчинки коло під'їзду, а Марка нема. Почекала годину, стемніло уже, почекала другу, та вже приготувалась йти додому. Аж тут дивиться - Марко чалапає звідкілясь: штани вкорочені, сорочка розстебнута, чуб догори начесаний - все за останньою хацапетівською модою. В руках пляшка "Жигулівського", на комірці сорочки - червоний слід, мабуть кетчупом замастився.
- ти звідки чимчикуєш? - пита Оленка, - я тебе уже дві години чекаю.
- та я той, цейво, ну той.... ну такий зайнятий був, вуйкові машину допомагав лагодити, осьо йду домів. А батьки й так не поїхали, то я й пішов до вуйка.
- так а шо ж ти мені нічо не сказав?
- та я той, ну забув, ну але на наступний тиждень вже точно всьо буде! Я гарантірую!
Розвернулась Оленка, та й пішла додому. Шкода було втраченого часу. Та й на завтра залишалось ще чимало роботи.
На наступний тиждень сидять собі Оленка і Марко на подвір'ї. Марко жує канапку, Оленка перебирає фасолю.
- бачила, шо твій батько знов колеса накачував, на дачу їдуть? - пита Оленка
- та їдуть, сьогодні їдуть.
- то ти будеш вільний сьоня? Мо' я до тебе зайду, мені радіво не працює, глянеш шо то може бути?
- та нема проблем, приходь.
Під вечір Оленка притягла радіво до Марка, зайшла до хати, аж глип - Марко як нова копійка: канти на споднях напрасовані, дікалоном "Шипр" напахчений, чуб дибки стоїть, булочку жує, в другій руці келішки на шампінське. Оленка з несподіванки зніяковіла:
- ой, я така зайнята сьоня була, навіть часу зачесатись по-людськи не встигла. Можна я хоч руки помию від того радіва?
- та осьо тут.
Оленка зайшла до лазнички, причепурилась як вдалось, виходить, а Марко уже шампінське відкоркував, розлив у келішки і каже:
- ну, за взаєморозуміння!
Випили, закусили. Сидить Марко, мне серветку, не знає ні шо сказати, ні шо зробити. Оленка і так уже бісики очима пуска, і спідничку підтяга, а Марко далі на стелі мух рахує. Минула година, минула друга, шампінське ся скінчило... Оленці аж стало незручно, та й часу згаяного шкода. Підвелась, та й каже:
- а мені вже й домів пора, - поцілувала Марка у щічку, та й вилетіла у двері. Підійшла до власного помешкання, сльози навернулись на очі:
- бля... - лише й вирвалось у Оленки... на кухні в мийці височла вежа брудних тарелів...
*****
Так до чого це я: два місяці (може навіть і три) тому "Марко" запропонував синхронно поділитися думками на деяку тематику. Я послала нафіг всіх поклонніків з іх цвітамі, шампінським і стоячими чубами відклала всі справи, засіла за комп, нашкрябала надцять сторінок всіляких хвілософських роздумів з аналітикою. Тиждень чекала прівєта повідомлення, шо "Марко" теж готовий, а куди там, а в отвєт тішина тіки відписки "шо такий занятий, такий занятий - нема ради. Минуло ше пару тижнів, аж одного дня глип - в пошті лист від "Марка". Я опять послала нафіг всіх поклонніків кинула всі справи, побігла зробила собі чаю, сіла за комп, підкоректувала ше раз роздуми, та й давай читати листа, а там... шо ви думаєте - прізнаніє в любві і вєрності чергова відмазка: "Марко" знову з'їхав з теми, бо "стіко справ і всьо таке". Ну але то такоє, життя продовжується, і то найголовніше...
[спеціально для ]Ну і спеціально для "Марка":
This entry was originally posted at http://eve-link-a.dreamwidth.org/58047.html. Comment there using OpenID
comments were counted up on the original DW post including not automatically imported from LJ..