Що ближче ти знаходишся до смерті, то сильніше ти розумієш, що живеш.
Jan 28, 2013 09:44
Подивилась вчора чудовий документальний фільм Touching the Void (у російському прокаті "Касаясь пустоты") Дивилась "від нічого робити", а ще - бо події відбувались у Перу.
Надзвичайний фільм за однойменною книгою головного героя Джо Сімпсона. Два молодих британських альпініста у 1985 році вирушили в Перуанські Анди підкорювати вершину Сіула Гранде ще ніким не пройденим маршрутом.[Обережно,сюжет]Після успішного сходження під час важкого спуску Джо зламав ногу. Саймон багато годин спускав свого друга вниз по схилу на тросі. Однак над однією з ущелин він був змушений, заради збереження власного життя, обрізати мотузку. Саймон вирішив, що його друг загинув, і з великими труднощами спустився з гори сам. Але Джо залишився живий після падіння в крижану тріщину і кілька днів вибирався з ущелини і спускатися по льодовику зі зламаною ногою. На протязі всього фільму мені вчувалась пісня Висоцького "Про друга". Ну але мораль не в тому. Навіть коли ситуація видається безнадійною, треба борсатись. Вихід завжди є, просто його не видно.