Аляска - частина 1 (загальні враження)
"И бесплатная путёвка… - В Сибирь!"
(фільм "Кавказька полонянка")
Коли я розповіла своєму батькові (він народився на Забайкаллі), що зібралась на Аляску, його здивуванню не було меж: "Чого туди їхати, там нічого цікавого нема, там же тайга з комарами?". Мені було складно пояснити, що те, чого він "наївся" в ранньому дитинстві, мені дуже цікаве. Можливо, це й не потрібно пояснювати... інколи варто просто робити те, що подобається, без пояснень будь-кому.
Як завжди, ми планували поїздку досить довго. Спочатку коливались, чи не поїхати цього разу якимсь круїзом, з огляду на розташування Аляски. Але здоровий глузд (і фінансовий аналіз) переміг, ми придбали квитки в Анкоридж і почали збиратись. Спершу планування здавалось легким - та що там, декілька доріг, об"їхати по колу, заїхати у все цікаве, тай усе. Але не все так просто - відстані просто гігантські, не всюди заїдеш великогабаритним авто, не всюди є де переночувати. Та й з вибором транспорту теж досить цікава ситуація - краще всього орендувати RV (recreational vehicle) - хату на колесах, з ліжками, кухнею, туалетом і душем. Але 10-метровим автобусом, шириною в 4 метри, не так легко заїхати у малодоступні місця. Звичайних автівок треба як мінімум 2, бо нас назбиралось аж 7 чоловік. Але й з такий транспортом є свої проблеми - ночувати в наметах було б досить складно з огляду щоденного переміщення. І "птаха штату - комар" дошкулятиме неабияк. Готелі - дуже дорогі, особливо на периферіїї. Як і ресторани. Та й ті треба шукати.
Одним словом, зваживши всі "за" і "проти", вирішили ми таки зорендувати хату на колесах, про що я ані хвилини не жалкую.... ну, крім кругленької суми... Орендувати RV в Алясці треба теж завчасно - літо коротке, а бажаючих дуже багато. Відповідно і ціна зростає, хоча й так не дешево - 270 доларів в день + паливо. З паливом окрема складність - незважаючи на те, що саме на Алясці добувають значну частину нафти, бензин там дорогий, особливо далеко від великих міст. Найдешевше ми бачили 3,65 (чиказька ціна), найдорожче - 5,20 за галон на ріці Юкон якісь 250 кілометрів від наступної заправки. А розхід - приблизно 25 літрів на 100 км. Враховуючи, що проїхали ми 2500 миль (4000 км), на паливо витрати були теж суттєвими. Оскільки це був перший мій досвід подорожування "хатою на колесах", я дуже хвилювалась, начитавшись всіляких жахливих історій на кшталт "їхали, стало слизько, скотились в кювет", або "спустило колесо і два дні чекали на заміну". Але один з наших водіїв мав досвід управління великими вантажними авто, що трохи полегшувало ситуацію.
Однак, небезпек є кілька:
1) залишитись без палива - за цим треба дуже слідкувати, бо навіть якщо залишиться менше чверті баку - не вдасться завести генератор, що означає відсутність електрики для 110 В приладів, в тому числі кондиціонера;
2) закінчиться газ - нема опалення та перестане працювати холодильник;
3) закінчиться вода чи переповняться збірники для брудної (їх є два - один для так званої "сірої" води з умивальників і душу, і один для "чорної" - з туалету). З таким можна їздити, тільки тоді втрачається зміст всіх вигод.
4) заїхати кудись, де неможливо розвернутись - наші друзі кілька років тому назад так (власне в Алясці) заїхали, що прийшлось їхати 2 кілометри заднім ходом, а потім вивішувати авто над прірвою, бо далі їхати задом було неможливо.
5) технічні поломки - в цілому треба собі планувати резервні дні про всяк випадок, бо життя є життя. Ми мали тільки одну небезпечну ситуацію, коли камінь з-під зустрічної вантажівки поцілив нам у лобове скло. Скло витримало, але мало серйозну тріщину, яка могла розійтись. Ми успішно доїхали з нею до кінця, бо не хотілось витрачати час.
Загалом, при оренді такого авто проводять інструктаж, але одна справа бути морально готовим і вже про це знати, а друга - оперувати тим всім, не забувати про такі дрібниці, як вирівняти авто, бо перестане працювати холодильник і інше.
Ще на стадії пакування стало зрозуміло, що однієї сумки на двох буде не те що замало - зовсім нічого. Виїжджаючи з Чикаго, де цього літа температура нижча +35 С рахується за щастя, нам треба було думати про те, куди запхати теплі штани і зимові куртки з рукавицями. Прийшлось урізати кількість одягу до мінімум, в надії попратись раз-два.
Наступним проблемним місцем була їжа: я дуже невибаглива, можу їсти практично все, але чисто американська їжа вводить мене в стан глибокого ступору, тому ми завжди стараємось взяти з собою бодай копченостей чи консерви, що теж важить немало. Але виявилось, що Аляска - це не зовсім частина США, принаймні там все трохи по іншому... тут завжди можна знайти свіжу рибку, що ще вчора хлюпала собі хвостиком в океані, але ціни.... "Порадували" ціни й на алкоголь - все мінімум на 50% дорожче. Пов"язане це з тим, що на Алясці серйозні проблеми з алкоголізмом і наркоманією. Не знаю, чим це викликане. Може, кліматом, полярною ніччю, коли деякі міста відрізані від світу по пів року. А може і тим, що там існують значні послаблення в оподаткуванні та великі державні дотації для "потребуючих" верств населення. У всякому випадку, бажаючих жити на Алясці знайти складно, хоча тут часто осідають іноземці, багато європейців.
Відстані для місцевих жителів не становлять ніякої проблеми - один пан розказував нам, як він возив свою наречену у ресторан за три години їзди від дому. Звісно, тільки тому, що в його містечку є лише придорожня забігайлівка типу "буфєт". В той же час, місцеві якось не дуже їздять - доїхати в принципі далеко не вийде, доріг нема, а в інші штати чи Канаду - дорого і дуже довго.
Що привартає увагу - Аляска не подібна на решта штатів. Природою, що й так зрозуміло, хоча подібне є і в інших штатах і половині сусідньої Канади. Найбільше вона відрізняється способом життя. Мені це нагадало рідну провінційну Україну - ніхто нікуди не спішить, магазини закривають в 6 вечора, ресторани - о 9-й. Люди спокійні і розслаблені, наче під впливом чогось, що може бути навіть дуже можливим. Жити старають по можливості самодостатньо, заготовлюючи рибу та м"ясо різних тварин влітку. Усі мають зброю, на яку там не треба дозволу для місцевих. В якийсь момент промайнула думка, що саме там виживуть люди у випадку якогось катаклізму )))
Аляска - це саме те місце, де застигає час, де люди - лиш вкраплення поміж звіриною, де міста губляться в лісах.
Далі буде...
(фільм "Кавказька полонянка")
Коли я розповіла своєму батькові (він народився на Забайкаллі), що зібралась на Аляску, його здивуванню не було меж: "Чого туди їхати, там нічого цікавого нема, там же тайга з комарами?". Мені було складно пояснити, що те, чого він "наївся" в ранньому дитинстві, мені дуже цікаве. Можливо, це й не потрібно пояснювати... інколи варто просто робити те, що подобається, без пояснень будь-кому.
Як завжди, ми планували поїздку досить довго. Спочатку коливались, чи не поїхати цього разу якимсь круїзом, з огляду на розташування Аляски. Але здоровий глузд (і фінансовий аналіз) переміг, ми придбали квитки в Анкоридж і почали збиратись. Спершу планування здавалось легким - та що там, декілька доріг, об"їхати по колу, заїхати у все цікаве, тай усе. Але не все так просто - відстані просто гігантські, не всюди заїдеш великогабаритним авто, не всюди є де переночувати. Та й з вибором транспорту теж досить цікава ситуація - краще всього орендувати RV (recreational vehicle) - хату на колесах, з ліжками, кухнею, туалетом і душем. Але 10-метровим автобусом, шириною в 4 метри, не так легко заїхати у малодоступні місця. Звичайних автівок треба як мінімум 2, бо нас назбиралось аж 7 чоловік. Але й з такий транспортом є свої проблеми - ночувати в наметах було б досить складно з огляду щоденного переміщення. І "птаха штату - комар" дошкулятиме неабияк. Готелі - дуже дорогі, особливо на периферіїї. Як і ресторани. Та й ті треба шукати.
Одним словом, зваживши всі "за" і "проти", вирішили ми таки зорендувати хату на колесах, про що я ані хвилини не жалкую.... ну, крім кругленької суми... Орендувати RV в Алясці треба теж завчасно - літо коротке, а бажаючих дуже багато. Відповідно і ціна зростає, хоча й так не дешево - 270 доларів в день + паливо. З паливом окрема складність - незважаючи на те, що саме на Алясці добувають значну частину нафти, бензин там дорогий, особливо далеко від великих міст. Найдешевше ми бачили 3,65 (чиказька ціна), найдорожче - 5,20 за галон на ріці Юкон якісь 250 кілометрів від наступної заправки. А розхід - приблизно 25 літрів на 100 км. Враховуючи, що проїхали ми 2500 миль (4000 км), на паливо витрати були теж суттєвими. Оскільки це був перший мій досвід подорожування "хатою на колесах", я дуже хвилювалась, начитавшись всіляких жахливих історій на кшталт "їхали, стало слизько, скотились в кювет", або "спустило колесо і два дні чекали на заміну". Але один з наших водіїв мав досвід управління великими вантажними авто, що трохи полегшувало ситуацію.
Однак, небезпек є кілька:
1) залишитись без палива - за цим треба дуже слідкувати, бо навіть якщо залишиться менше чверті баку - не вдасться завести генератор, що означає відсутність електрики для 110 В приладів, в тому числі кондиціонера;
2) закінчиться газ - нема опалення та перестане працювати холодильник;
3) закінчиться вода чи переповняться збірники для брудної (їх є два - один для так званої "сірої" води з умивальників і душу, і один для "чорної" - з туалету). З таким можна їздити, тільки тоді втрачається зміст всіх вигод.
4) заїхати кудись, де неможливо розвернутись - наші друзі кілька років тому назад так (власне в Алясці) заїхали, що прийшлось їхати 2 кілометри заднім ходом, а потім вивішувати авто над прірвою, бо далі їхати задом було неможливо.
5) технічні поломки - в цілому треба собі планувати резервні дні про всяк випадок, бо життя є життя. Ми мали тільки одну небезпечну ситуацію, коли камінь з-під зустрічної вантажівки поцілив нам у лобове скло. Скло витримало, але мало серйозну тріщину, яка могла розійтись. Ми успішно доїхали з нею до кінця, бо не хотілось витрачати час.
Загалом, при оренді такого авто проводять інструктаж, але одна справа бути морально готовим і вже про це знати, а друга - оперувати тим всім, не забувати про такі дрібниці, як вирівняти авто, бо перестане працювати холодильник і інше.
Ще на стадії пакування стало зрозуміло, що однієї сумки на двох буде не те що замало - зовсім нічого. Виїжджаючи з Чикаго, де цього літа температура нижча +35 С рахується за щастя, нам треба було думати про те, куди запхати теплі штани і зимові куртки з рукавицями. Прийшлось урізати кількість одягу до мінімум, в надії попратись раз-два.
Наступним проблемним місцем була їжа: я дуже невибаглива, можу їсти практично все, але чисто американська їжа вводить мене в стан глибокого ступору, тому ми завжди стараємось взяти з собою бодай копченостей чи консерви, що теж важить немало. Але виявилось, що Аляска - це не зовсім частина США, принаймні там все трохи по іншому... тут завжди можна знайти свіжу рибку, що ще вчора хлюпала собі хвостиком в океані, але ціни.... "Порадували" ціни й на алкоголь - все мінімум на 50% дорожче. Пов"язане це з тим, що на Алясці серйозні проблеми з алкоголізмом і наркоманією. Не знаю, чим це викликане. Може, кліматом, полярною ніччю, коли деякі міста відрізані від світу по пів року. А може і тим, що там існують значні послаблення в оподаткуванні та великі державні дотації для "потребуючих" верств населення. У всякому випадку, бажаючих жити на Алясці знайти складно, хоча тут часто осідають іноземці, багато європейців.
Відстані для місцевих жителів не становлять ніякої проблеми - один пан розказував нам, як він возив свою наречену у ресторан за три години їзди від дому. Звісно, тільки тому, що в його містечку є лише придорожня забігайлівка типу "буфєт". В той же час, місцеві якось не дуже їздять - доїхати в принципі далеко не вийде, доріг нема, а в інші штати чи Канаду - дорого і дуже довго.
Що привартає увагу - Аляска не подібна на решта штатів. Природою, що й так зрозуміло, хоча подібне є і в інших штатах і половині сусідньої Канади. Найбільше вона відрізняється способом життя. Мені це нагадало рідну провінційну Україну - ніхто нікуди не спішить, магазини закривають в 6 вечора, ресторани - о 9-й. Люди спокійні і розслаблені, наче під впливом чогось, що може бути навіть дуже можливим. Жити старають по можливості самодостатньо, заготовлюючи рибу та м"ясо різних тварин влітку. Усі мають зброю, на яку там не треба дозволу для місцевих. В якийсь момент промайнула думка, що саме там виживуть люди у випадку якогось катаклізму )))
Аляска - це саме те місце, де застигає час, де люди - лиш вкраплення поміж звіриною, де міста губляться в лісах.
Далі буде...