Про все

May 26, 2012 13:23

Часу немає зовсім ні на що. Якесь постійне метання, закривання дрібних дірок. Підготовка до наступної пригоди займає ненормальну кількість часу, так не було навіть з Перу. Поточні питання чомусь розростаються до глобальних завдань. Треба якось то все оптимізувати і передоручити )) 
Для того, щоб розслабитись і остаточно не закопатись в справах, щодня читаю стрічку і інші джерела. І ось рефлексії вже не втримаю в собі:
1) У США на федеративному рівні немає офіційної мови. Штати можуть робити це самостійно. Тим не менше, тільки 28 штатів скористались цією можливістю. Враховуючи величезну кількість іспаномовного населення, дивним виглядає те, що тільки один штат de facto є двомовним: Нью Мексіко. Є, правда, ще два двомовні з французькою мовою та Гаваї з гавайською, але це вже таке. Це при тому, що в багатьох південно-західних штатах кількість іспаномовних знову ж de facto подекуди переважає 50%. І іспанська мова є абсолютно іншою, не зрозумілою англомовному населенню. Іспаномовні емігранти подекуди жертвують своєю культурою і починають розмовляти вдома англійською - лиш би дитина навчилась англійської. 
2) Як мінімум дивно, а я б сказала, що просто обурливо виглядають статті і телесюжети про те, що "в звязку з смертю Возницького прийнято посилені міри з охорони Картинної галереї". Або що "Нам тепер пришлють когось згори", чи "А у нас в запасниках стільки всього, що з тим буде". То що, один старий 86-літній пан був у стані зберегти надбання народу, а вся держава з армією безпорадна? 
3) На що розраховують туристи, що пруться у країну, де нещодавно відгриміла війна, порушуючи візовий режим? Одна з основних  заповідей туриста - всі документи мають бути оформлені і краще перестрахуватись, ніж потім їсти баланду.

Ну і на останок, просто для привернення уваги і естетичної насолоди, самотній маяк на острові Grand Island, озеро Супіріор, штат Мічіган.



Львів, таке собі, Україна, США, рррррр, де мій машинґвер

Previous post Next post
Up