Раптово стало так тепло, що рослини ростуть на очах. Пізня, але така справжня весна....
А я завтра вирушаю у краї, де зараз починається зима.
Колись давно-давно маленька дівчинка прочитала книгу про минуле, про країну, де люди не знали колеса, ніколи не бачили коней, не вміли писати, але вибудували величні міста в горах та не знали ліку золоту. А також про загарбників, які знищили все це. І дівчинка мріяла побачити рештки всього цього бодай краєм ока... Минули роки, дівчинка виросла, але мрія так і залишалась нездійсненною... Аж до одного дня...
Так ось, ця моя мрія майже здійснилась :)