Святкове
Вже рівно місяць минув з дня, коли я стала щасливою власницею своєї першої в житті дзеркалки. Ну що сказати... мильниця і дзеркалка - думаєш, що вмієш плавати, а виявилось, що насправді так собі...бультихаєшся, аби не втонути. Так і я, поки звикла, поки побавилась, поки "матчасть" вчила, наступили свята, і тут часу стало зовсім обмаль.
Першим об"єктом моєї "страсті" стала ялинка, а разом з нею - прикраси львівського склодзеркального заводу, привезені "за тридев"ять земель" до штатів. Історія львівських ялинкових прикрас - справжня різдвяна казка. У далекому 1993 році Львівський склодзеркальний завод був занедбаним і збанкрутілим підприємством. Новий власник відродив підприємство, і незабаром понад 35% усіх ялинкових прикрас, що продавались у Європі, були продукцією цього заводу. Я назвичайно люблю львівські прикраси. Для мене це - невід"ємна частина свята, духу мого рідного міста. Щоразу, повертаючись зі Львова, я везу у ручній поклажі коробочку з дорогоцінним склом...
Так що веселого усім Різдва та Нового Року, дивіться картинки, а я йду далі займатись передсвятковою рутиною. Після свят - життєрадісні фото салату олів"є і куті українських емігрантів.
Данина історії )))
Першим об"єктом моєї "страсті" стала ялинка, а разом з нею - прикраси львівського склодзеркального заводу, привезені "за тридев"ять земель" до штатів. Історія львівських ялинкових прикрас - справжня різдвяна казка. У далекому 1993 році Львівський склодзеркальний завод був занедбаним і збанкрутілим підприємством. Новий власник відродив підприємство, і незабаром понад 35% усіх ялинкових прикрас, що продавались у Європі, були продукцією цього заводу. Я назвичайно люблю львівські прикраси. Для мене це - невід"ємна частина свята, духу мого рідного міста. Щоразу, повертаючись зі Львова, я везу у ручній поклажі коробочку з дорогоцінним склом...
Так що веселого усім Різдва та Нового Року, дивіться картинки, а я йду далі займатись передсвятковою рутиною. Після свят - життєрадісні фото салату олів"є і куті українських емігрантів.
Данина історії )))