Grand Tetons - Yellowstone 5
Продовження (всі фото клікабельні),
перша частина - монумент президентів, Devils Tower, Big Horn Forest, Buffalo Bill Dam
друга частина - Tower falls, Пертрифікованний ліс, Mammoth Hot springs
третя частина - дводенний похід (45 км) від Grand canyon до Pelican valley
четверта частина - термальні джерела, кислотні джерела, Велике призматичне джерело, Mud Volcano, долини гейзерів: Norris, Old faithful, Madison та інші.
Коли хтось мені каже "у мене немає часу на себе", хочеть таку людину послати....ні, не туди, куди ви подумали )))....хочеться відкрити карту і ткнути пальцем з закритими очима, спакувати наплечника і дати добрячого копняка під зад, щоб з прискоренням так летів ))).
В нашому світі існують місця, де час зупиняється, де вся наша "суєта" просто смішна і нікому непотрібна. Де ми - лише пилинка ... і життя наше - мить.
Ось так хочеться розпочати розповідь про одне з найкрасивіший місць, що мені довелось побачити - гори Grand Tetons.
На південь від парку Єловстоун знаходиться ще одна незвичайна ділянка - частина скелястих гір, які назвали Ґранд Тітонс за назвою найвищої гори хребта (4197 м).
Унікальність цього місця - у причинах виникнення і розташуванні. Гори, що утворились внаслідок зіштовхнення двох пластів, відокремились від плато Єловстоун внаслідок вулканічних перетворень. Завдяки цьому тут утворився напівпустельний клімат з температурами від +30С до -40С та великими опадами снігу (до 490 см в рік).
Ріки та озера тут є "прямими нащадками" льодовиків.
Не дивлячись на різкі зміни клімату, долина гір була одним з найгустіше заселених багатьма племенами індійців регіонів. Вся ця територія являє собою одну величезну екосистему, в якій існують поряд унікальні зразки флори та фауни, що можна спостерігати в диких умовах. Треба зазначити, що частина землі (140 км2) між Ґранд Тетонс і Єловстоуном була скуплена і передана державі у подарунок Джоном Рокфеллером та його фондом, який він організував для збереження якомога більшої кількості територій у володіннях парку. Хотілось би, щоб українські багатії взяли приклад, та перестали будувати у державних заповідниках свої маєтки.
Вже багато було сказано про природну красу цих місць, і повторюватись нема сенсу, та й не існує таких слів, якими можна це описати. Просто уявіть собі дорогу поміж високих скель, оточену хутром хвойних дерев, що несподівано виводить вас на яскраво зелений берег гірського озера з високими, вкритими снігом, вершинами. Величні хребти відбиваються у дзеркалі озера, і впинаються у вашу душу та пам"ять назавжди. Після побаченого, ви тільки можете мріяти про повернення сюди, про те, що існує лише одне місце, де ваша душа і розум можуть знайти спокій та рівновагу.
З Єловстоуна до Тетонс веде лише одна дорога, яка часто буває перевантаженою в літній сезон. Цей парк є також одним з найпопулярніших місць для хайкінгу та скелелазіння. Сотні кілометрів стежок різної складності приваблюють багато туристів, тому подбати про дозволи теж треба завчасно.
Ми теж планували тут дводенний похід через хребет висотою у 3115м. Однак, після важкого походу в Єловстоуні були змушені відмовитись від цього, тільки двоє з нас витримали б таке, і з солідарності вирішили залишити собі відвідини цих гір на наступний раз. Але втримати нас від денного хайку не змогло нічого ))) і я з моїм другом таки видряпались на одну з скель, щоб подивитись на Дженні лейк згори.
Коло підніжжя гір в"ється річка Снейк, поєднуючи озера у гірлянду. Якісь люди навіть купались. Ми не ризикнули :) Було тепло, набагато тепліше, ніж в самому Єловстоун.
По дорозі ми відвідали музей індіанської культури, дуже цікаво та пізнавально, наприклад ось такі приспосіблення для транспортування діток ми побачили вперше.
Також вразила краса бісерної вишивки і килими, відразу згадались наші гуцульські вироби (дуже навіть подібно).
До речі, як не дивно, але до традиції вишивки бісером долучились власне білі люди. Саме вони завезли в обмін на хутра скляний бісер. До того індійці вишивали вийнятково малими кістками і дрібними зубами тварин. По візерунку на мокасинах і одягу можна визначити плем"я. Точно, як у нас по вишивці нитками. А ще ми бачили в долині ріки цілу гору оленячих рогів, шкода, фото не встигла зробити. З парків не можна нічого виносити, тому так вони й лежать. Наступив вечір, і треба було повертатись назад. По дорозі нам зустрівся молодий ведмедик грізлі, який прогулювався собі мало не на дорозі, через що утворився гігантський затор. Зате можна було фотографувати не виходячи з авто, правді ніхто й так не поривався виходити, страшно все-таки ))).
Ведмідь мав у вусі якийсь прилад, але нам так і не вдалось вияснити у рейнджерів, що це таке. Мабуть, якийсь радіомаяк, колись читала, що так "оздоблюють" в США всіх ведмедів, що коли небудь потрапляли до рук людини.
Під враженням ми мріяли таки видряпатись хоч на якусь гору, і вирішили зробити собі одноденний похід на Avalanche Peak висотою у 3221м. Але про це наступного разу.
перша частина - монумент президентів, Devils Tower, Big Horn Forest, Buffalo Bill Dam
друга частина - Tower falls, Пертрифікованний ліс, Mammoth Hot springs
третя частина - дводенний похід (45 км) від Grand canyon до Pelican valley
четверта частина - термальні джерела, кислотні джерела, Велике призматичне джерело, Mud Volcano, долини гейзерів: Norris, Old faithful, Madison та інші.
Коли хтось мені каже "у мене немає часу на себе", хочеть таку людину послати....ні, не туди, куди ви подумали )))....хочеться відкрити карту і ткнути пальцем з закритими очима, спакувати наплечника і дати добрячого копняка під зад, щоб з прискоренням так летів ))).
В нашому світі існують місця, де час зупиняється, де вся наша "суєта" просто смішна і нікому непотрібна. Де ми - лише пилинка ... і життя наше - мить.
Ось так хочеться розпочати розповідь про одне з найкрасивіший місць, що мені довелось побачити - гори Grand Tetons.
На південь від парку Єловстоун знаходиться ще одна незвичайна ділянка - частина скелястих гір, які назвали Ґранд Тітонс за назвою найвищої гори хребта (4197 м).
Унікальність цього місця - у причинах виникнення і розташуванні. Гори, що утворились внаслідок зіштовхнення двох пластів, відокремились від плато Єловстоун внаслідок вулканічних перетворень. Завдяки цьому тут утворився напівпустельний клімат з температурами від +30С до -40С та великими опадами снігу (до 490 см в рік).
Ріки та озера тут є "прямими нащадками" льодовиків.
Не дивлячись на різкі зміни клімату, долина гір була одним з найгустіше заселених багатьма племенами індійців регіонів. Вся ця територія являє собою одну величезну екосистему, в якій існують поряд унікальні зразки флори та фауни, що можна спостерігати в диких умовах. Треба зазначити, що частина землі (140 км2) між Ґранд Тетонс і Єловстоуном була скуплена і передана державі у подарунок Джоном Рокфеллером та його фондом, який він організував для збереження якомога більшої кількості територій у володіннях парку. Хотілось би, щоб українські багатії взяли приклад, та перестали будувати у державних заповідниках свої маєтки.
Вже багато було сказано про природну красу цих місць, і повторюватись нема сенсу, та й не існує таких слів, якими можна це описати. Просто уявіть собі дорогу поміж високих скель, оточену хутром хвойних дерев, що несподівано виводить вас на яскраво зелений берег гірського озера з високими, вкритими снігом, вершинами. Величні хребти відбиваються у дзеркалі озера, і впинаються у вашу душу та пам"ять назавжди. Після побаченого, ви тільки можете мріяти про повернення сюди, про те, що існує лише одне місце, де ваша душа і розум можуть знайти спокій та рівновагу.
З Єловстоуна до Тетонс веде лише одна дорога, яка часто буває перевантаженою в літній сезон. Цей парк є також одним з найпопулярніших місць для хайкінгу та скелелазіння. Сотні кілометрів стежок різної складності приваблюють багато туристів, тому подбати про дозволи теж треба завчасно.
Ми теж планували тут дводенний похід через хребет висотою у 3115м. Однак, після важкого походу в Єловстоуні були змушені відмовитись від цього, тільки двоє з нас витримали б таке, і з солідарності вирішили залишити собі відвідини цих гір на наступний раз. Але втримати нас від денного хайку не змогло нічого ))) і я з моїм другом таки видряпались на одну з скель, щоб подивитись на Дженні лейк згори.
Коло підніжжя гір в"ється річка Снейк, поєднуючи озера у гірлянду. Якісь люди навіть купались. Ми не ризикнули :) Було тепло, набагато тепліше, ніж в самому Єловстоун.
По дорозі ми відвідали музей індіанської культури, дуже цікаво та пізнавально, наприклад ось такі приспосіблення для транспортування діток ми побачили вперше.
Також вразила краса бісерної вишивки і килими, відразу згадались наші гуцульські вироби (дуже навіть подібно).
До речі, як не дивно, але до традиції вишивки бісером долучились власне білі люди. Саме вони завезли в обмін на хутра скляний бісер. До того індійці вишивали вийнятково малими кістками і дрібними зубами тварин. По візерунку на мокасинах і одягу можна визначити плем"я. Точно, як у нас по вишивці нитками. А ще ми бачили в долині ріки цілу гору оленячих рогів, шкода, фото не встигла зробити. З парків не можна нічого виносити, тому так вони й лежать. Наступив вечір, і треба було повертатись назад. По дорозі нам зустрівся молодий ведмедик грізлі, який прогулювався собі мало не на дорозі, через що утворився гігантський затор. Зате можна було фотографувати не виходячи з авто, правді ніхто й так не поривався виходити, страшно все-таки ))).
Ведмідь мав у вусі якийсь прилад, але нам так і не вдалось вияснити у рейнджерів, що це таке. Мабуть, якийсь радіомаяк, колись читала, що так "оздоблюють" в США всіх ведмедів, що коли небудь потрапляли до рук людини.
Під враженням ми мріяли таки видряпатись хоч на якусь гору, і вирішили зробити собі одноденний похід на Avalanche Peak висотою у 3221м. Але про це наступного разу.