Голандія замість Італії
Мене часто просять описати досвід виховання неповносправної дитини для тих,
хто сам цього не пережив і не може це зрозуміти, чи уявити що це є.
Це як...
Коли у вас має з’явитися дитина, це подібно чарівній подорожі до Італії. Ви
купуєте гору довідників та будуєте чарівні плани. Колізей. Скульптура Давида у
виконанні Мікеланджело. Гондоли у Венеції. Ви так можете вивчити декілька фраз
італійською мовою.
Все це дуже захоплююче.
На кінець після місяців очікування надходить цей день. Ви збираєте свої речі і
від’їжджаєте. Через декілька годин літак приземляється. Заходить стюардеса і каже:
«Ласкаво просимо до Голландії». «Голландії??? Що ви маєте на увазі? Я летів в Італію!
Все своє життя я мріяв про Італію!»
АЛЕ розклад польотів змінився. Вони приземлилися в Голландії і там ви маєте
залишитися...
Цей лист склала мама дитини
з особливими потребами.
...І ось ви в Голландії. Вона має стати вам домом. Ви маєте трохи часу, щоб
перевести подих, заспокоїтись, прийняти, що це інша подорож, ніж ви планували…
Важливо є те, що це не є жахливе, брудне місце, де панує голод та хвороби. Це
просто інше місце.
І тому ви повинні купувати інші довідники і вивчати зовсім іншу мову,
спілкуватися з групою людей, яких ви ніколи раніше не зустрічали.
Це просто інше місце.Ритм життя там повільніший ніж в Італії і там не так барвисто. Але трішки
поживши, ви оглядаєтеся та бачите що у Голландії є вітряки. У Голландії є тюльпани. У
Голландії є картини Рембрандта.
Але всі інші, кого ви знаєте, їдуть до Італії, і всі вони говорять як їм було добре. І
все своє життя ви будете говорити: „Так, я також там мав бути. Я так планував.»
І біль від цього ніколи не зникне, так як втрата цієї мрії є досить сильним ударом.
Але якщо ви все своє життя будете шкодувати що не попали до Італії, ви можливо
ніколи не відчуєте себе вільною людиною, щоб отримати радість від дуже особливих та
улюблених речей у Голландії.
...По багатьох роках я оглядаюсь назад, коли я вперше ступила на нову землю. Я
пригадую мій шок, мій страх, мою злість. Як мені хотілось перші кілька років робити
все, щоб потрапити до Італії, як планувалось, але Голландія була тим місцем, де я
повинна була залишитись.
Тепер я вже можу розказати, як багато я почала вивчати про Голландію. Я
наполегливо працювала. Купувала все нові довідники. Я зустрічала інших людей, чиї
плани були так само змінені, як і мої, і хто розділяв мої почуття. Деякі з них були вже
значно довше в Голландії, ніж я. Багато з них підбадьорювали мене і вчили відкривати
очі на красу і дарунки цієї нової землі. Ми підтримували один одного, ставали один
одному друзями. Я відкрила для себе цінність спільноти, яка давала відчуття опори і
безпеки.
Голландія вже не так лякала мене. Вона не була такою поганою.
Я думаю, Голландія вже звикла до таких мандрівників як я. Вона - гостинна
земля: вітає новоприбульців, простягає їм руку підтримки.
По багатьох роках я думаю, як би склалось моє життя, якщо б я тоді приземлилась
в Італії, як планувалось. Чи воно було б легше? Чи воно було б винагородою? Чи я б там
отримала такі важливі і корисні уроки, як тут?
Звичайно, моя подорож була викликом і часом я далі продовжую відчувати
розчарування і протест, бо справді, в Голландії життя не таке насичене і яскраве, як в
Італії, але воно сповнене неочікуваних подарунків.
Живучи в Голландії, я вчуся не поспішати, глибше дивитися на речі, цінувати і
дякувати. Я також відкрила для себе, що немає значення до якої землі ти мандруєш,
основне - на що ти перетвориш свою мандрівку, як ти зумієш приймати і дорожити
тим, що тобі в цій подорожі дається.
Я врешті полюбила Голландію і відчула її своєю домівкою.
Так, я приземлилась в місці, в якому зовсім не планувала. Але зараз я сповнена
вдячності за всі ті дари, які я навіть не могла собі уявити!
взято ТУТ
хто сам цього не пережив і не може це зрозуміти, чи уявити що це є.
Це як...
Коли у вас має з’явитися дитина, це подібно чарівній подорожі до Італії. Ви
купуєте гору довідників та будуєте чарівні плани. Колізей. Скульптура Давида у
виконанні Мікеланджело. Гондоли у Венеції. Ви так можете вивчити декілька фраз
італійською мовою.
Все це дуже захоплююче.
На кінець після місяців очікування надходить цей день. Ви збираєте свої речі і
від’їжджаєте. Через декілька годин літак приземляється. Заходить стюардеса і каже:
«Ласкаво просимо до Голландії». «Голландії??? Що ви маєте на увазі? Я летів в Італію!
Все своє життя я мріяв про Італію!»
АЛЕ розклад польотів змінився. Вони приземлилися в Голландії і там ви маєте
залишитися...
Цей лист склала мама дитини
з особливими потребами.
...І ось ви в Голландії. Вона має стати вам домом. Ви маєте трохи часу, щоб
перевести подих, заспокоїтись, прийняти, що це інша подорож, ніж ви планували…
Важливо є те, що це не є жахливе, брудне місце, де панує голод та хвороби. Це
просто інше місце.
І тому ви повинні купувати інші довідники і вивчати зовсім іншу мову,
спілкуватися з групою людей, яких ви ніколи раніше не зустрічали.
Це просто інше місце.Ритм життя там повільніший ніж в Італії і там не так барвисто. Але трішки
поживши, ви оглядаєтеся та бачите що у Голландії є вітряки. У Голландії є тюльпани. У
Голландії є картини Рембрандта.
Але всі інші, кого ви знаєте, їдуть до Італії, і всі вони говорять як їм було добре. І
все своє життя ви будете говорити: „Так, я також там мав бути. Я так планував.»
І біль від цього ніколи не зникне, так як втрата цієї мрії є досить сильним ударом.
Але якщо ви все своє життя будете шкодувати що не попали до Італії, ви можливо
ніколи не відчуєте себе вільною людиною, щоб отримати радість від дуже особливих та
улюблених речей у Голландії.
...По багатьох роках я оглядаюсь назад, коли я вперше ступила на нову землю. Я
пригадую мій шок, мій страх, мою злість. Як мені хотілось перші кілька років робити
все, щоб потрапити до Італії, як планувалось, але Голландія була тим місцем, де я
повинна була залишитись.
Тепер я вже можу розказати, як багато я почала вивчати про Голландію. Я
наполегливо працювала. Купувала все нові довідники. Я зустрічала інших людей, чиї
плани були так само змінені, як і мої, і хто розділяв мої почуття. Деякі з них були вже
значно довше в Голландії, ніж я. Багато з них підбадьорювали мене і вчили відкривати
очі на красу і дарунки цієї нової землі. Ми підтримували один одного, ставали один
одному друзями. Я відкрила для себе цінність спільноти, яка давала відчуття опори і
безпеки.
Голландія вже не так лякала мене. Вона не була такою поганою.
Я думаю, Голландія вже звикла до таких мандрівників як я. Вона - гостинна
земля: вітає новоприбульців, простягає їм руку підтримки.
По багатьох роках я думаю, як би склалось моє життя, якщо б я тоді приземлилась
в Італії, як планувалось. Чи воно було б легше? Чи воно було б винагородою? Чи я б там
отримала такі важливі і корисні уроки, як тут?
Звичайно, моя подорож була викликом і часом я далі продовжую відчувати
розчарування і протест, бо справді, в Голландії життя не таке насичене і яскраве, як в
Італії, але воно сповнене неочікуваних подарунків.
Живучи в Голландії, я вчуся не поспішати, глибше дивитися на речі, цінувати і
дякувати. Я також відкрила для себе, що немає значення до якої землі ти мандруєш,
основне - на що ти перетвориш свою мандрівку, як ти зумієш приймати і дорожити
тим, що тобі в цій подорожі дається.
Я врешті полюбила Голландію і відчула її своєю домівкою.
Так, я приземлилась в місці, в якому зовсім не планувала. Але зараз я сповнена
вдячності за всі ті дари, які я навіть не могла собі уявити!
взято ТУТ