Плач Zєлєславни, або Бачили очі, що брали - тепер їжте, хоч повилазьте
Троха забігаючи наперед, я відповім на те природнє й неминуче питання, що постає перед кожним українцем, який бачить бідування іншого українця.
Чи шкода мені цього зєлєбобіка? Зважаючи на те, що він є частиною причин того лиха, що маємо тепер виправляти ми всі? Так, шкода. Він мав і має право голосувати за того, кого собі вподобав. І за це його право (та інші природні та громадянські права й свободи) я готовий покласти своє власне життя.
На жаль, оті добрі люди, що нам у 2019 році наголосували Zелених слуг кремлівського народу, справді не відали, що творять, і не могли передбачити наслідків свого вибору, перебуваючи в омані чужих побрехеньок. Така прикра якість нашого народу як політична ідіотія водночас є у певному сенсі «зворотнім боком» (і, може, запорукою) добрих рис українського характеру: простоти, доброзичливості, щирості, любові до краси тощо.
Політика, на жаль, не є звитягою українського народу - передусім через наївну та майже сліпу довіру наших людей гарним казкам і брехунам. І трапилось те, що не могло не трапитись: брехуни дурять українця та грабують і вбивають його.
Згадаймо рядки Шевченка:
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в снігу на чужині -
Однаковісінько мені.
В неволі виріс між чужими,
І, неоплаканий своїми,
В неволі, плачучи, умру,
І все з собою заберу -
Малого сліду не покину
На нашій славній Україні,
На нашій - не своїй землі.
I не пом’яне батько з сином,
Не скаже синові: - Молись.
Молися, сину: за Вкраїну
Його замучили колись. -
Мені однаково, чи буде
Той син молитися, чи ні…
Та не однаково мені,
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять…
Ох, не однаково мені.
(https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=751)
Ну, все, годі моралізування.
Почитайте собі крик української душі, скривдженої «соціальною» державою і зеленими мародерами:
❗️Все, це була остання крапля, мене довели і мені вже все одно. Я понад місяць намагався підбирати слова, коли писав про ситуацію в моїй сімʼї, бо сподівався, що ми йдемо шляхом закону і все вийде. Та все з кінцями пішло по пизді, тому слів більше не підбиратиму. Кажуть, в Україні є свобода слова? Тримайте правду-матінку про Україну, подивимось, як вам вона сподобається.
[ДИСКЛЕЙМЕР]: Я пишу цей пост як українець, який ненавидить росію усе життя і бажає її знищення з 2014 року, який хоче перемоги не менше за інших та який у 2019 році голосував за Зеленського.
Я народився і живу в Києві 31 рік. Після 24/02/22 я не виїхав навіть зі свого села в Бучанському районі, розуміючи наслідки. Я не їздив потусити в Європу через «Шлях», як ваші друзі та інфлюєнсери, бо не вважаю подібне гідним. Я підтримував 🇺🇦 як міг, допоки не сталась ситуація, яка змінила все, і я зрозумів, що 🇺🇦, яка була в моїй голові - не існує.
Моя мама рік мешкає у 🇬🇧. Після смерті її мами (моєї бабусі) влітку 2022, мама забрала до себе батька (мого дідуся), бо йому 85 років, він сліпий і потребує опікунства 24/7, то ж вона його доглядала. 31/03/2023 мама зламала обидві ноги та досі прикута до ліжка у лікарні. На неї чекає довготривала реабілітація і вона ще довго фізично не зможе доглядати дідуся. Отож, історія, коротко.
Моя родина - це мама, ми з братом і дідусь. Соцслужби у 🇬🇧 одразу сказали їй викликати родичів, бо догляд 24/7 вони надати не зможуть. Але жодної жінки або хлопця не призовного віку, який може поїхати доглядати за ними, у нас немає. Тож я звʼязуюсь з Держприкордонслужбою, де мені 4 різні особи кажуть, що мій виїзд ніяк неможливий. А на питання «чи моєму сліпому дідусеві-професору, який через війну втратив дружину, який своє життя та здоровʼя віддав навчанню українських дипломатів, читав лекції про 🇺🇦 і НАТО та навчав майбутніх міністрів закордонних справ, просто померти, бо за ним немає кому піклуватися?» - я почув «такі закони, *гудки*». Тож, держава просто поклала на нього хуй. Далі більше.
На цю мить я так і не знайшов можливості законно виїхати до сімʼї, хоча маю на руках листа від головлікаря лікарні з 🇬🇧, де чорним по білому сказано, що мама як сама потребує догляду наступні 6 місяців, так і здійснювати опікунство над дідусем-інвалідом не може. Але 🇺🇦 похуй.
За час після інциденту мама пережила декілька нервових зривів і посивіла більше, ніж за місяць життя під Бучею у березні 2022, у дідуся на фоні постійного стресу прогресує деменція з галюцинаціями, а я, і так маючи діагностовані на фоні війни психіатричні розлади, ще й почав екстрений прийом транквілізаторів, бо події останніх 5 тижнів просто знесли мені голову і я почав втрачати будь-який контроль.
Парадоксально, але моє життя сьогодні руйнує не ненависна мені 🇷🇺. І життя моєї сімʼї им паче руйнує не росія - їх руйнує 🇺🇦. Я вбачаю іронічним факт, що після 14 місяців повномасштабної війни, для нас саме 🇺🇦 є головною загрозою, бо ця держава просто кинула своїх громадян напризволяще.
Тому зараз я висловлю все те, що стримував в собі цей місяць, бо банально боявся, та більше я не боюсь - мені похуй.
Я ненавиджу і зневажаю 🇺🇦 за те, що відбувається у моїй родині, і за те, що відбувається в державі.
Я вважаю, що 90% українців втратили звʼязок з реальністю у своєму показушному патріотизмі і скотились до рівня риторики 🇷🇺, якогось хуя беручи на себе право розпоряджатися чужими долями, відправляти людей в окопи, вирішувати хто більше страждає тощо.
Внутрішня політика 🇺🇦 після 24 лютого - це політика геноциду чоловіків та знищення інституту родини. Сотні тисяч життів зламано та сотні тисяч сімей зруйновано через антилюдяну та ідіотичну заборону на виїзд чоловіків за кордон.
Чому заборона на виїзд антилюдяна? Тому що влада 🇺🇦 зі стелі вигадала критерії для виїзду певних категорій (які теж не працюють, але про це потім), фактично розділивши людей на сорти. Ти батько 3 дітей - ти маєш право ростити власних дітей і жити своє життя. Але якщо дітей всього 2 - вони мають роками рости напівсиротами, а ти маєш сидіти тут і дивитись, як розпадається твоя сімʼя. І таких прикладів не перелічити скільки.
Проте, усім на це похуй, бо 90% українців обрали для себе позицію «Якщо страждаю я - хай страждають усі» та «Якщо зруйнували моє життя - хай зруйнують життя всім».
Ба більше, 🇺🇦 не випускає за кордон навіть тих, хто взагалі не може бути мобілізованими: студенти, ексзасуджені, особи з білими квитками та відстрочками - їх теж не випускають. Чому? Бо в очах держави ці люди - це запасне гарматне мʼясо четвертої черги та пʼятого сорту, яких збираються роками тримати як загородзагони на майбутнє. І поки недоартисти, недоблогери, недополітики та недоспортсмени спокійно втікають - мільйони звичайних чоловіків позбавленні будь-яких своїх прав, навіть якщо вони виконують усі свої обовʼязки. Ти обмежено-придатний за станом здоровʼя і тебе не мають права мобілізовувати? Похуй, тебе не просто не випустять до родини, тебе ще й мобілізують, якщо ти зайвий раз сунешся в ТЦК.
А знаєте кого, згідно з законом, не мобілізують? Десятки категорій депутатів і держслужбовців усіх рівнів, навіть тих, хто має військові звання та досвід. Сотня тисяч кремезних мужиків, які щоденно бʼють себе у груди, волаючі про патріотизм та любов до Батьківщини, чомусь, захищені владою від війни. А на фронт вони відправлять якогось мужичка, незаконно знявши його з маршрутки під Одесою.
Чому заборона на виїзд чоловіків ідіотична? Бо усі правила та закони, які стосуються цієї теми, писані вилами по воді настільки, що адвокати висловлюють думку про повну незаконності цієї заборони, але суди в 🇺🇦 працюють проти людей, тож виграти таку справу неможливо. Система зроблена так, щоб жила корупція, щоб ДПС заробляла на життях українців мільйони доларів, а депутати та інші привілейовані особи могли тусуватися в Монако та вивозити своїх дітей за кордон. Усе функціонує заради корупції, а люди - хай помирають.
За останній місяць я спілкувався з купою адвокатів і всі констатують: 🇺🇦 глибоко похуй на своїх громадян. Закони тут зроблені так, щоб люди не могли їми скористатись. Якщо ви вважаєте, що я не правий - ви або з цим не стикались, або ви ідіот, або ви йобаний лицемір.
Так, за тими ідіотичними правилами, є категорії чоловіків, які можуть легально виїхати за кордон. Але по факту - ні. Наприклад, для догляду за родичем-інвалідом можна виїхати лише разом з ним, але якщо людина набула інвалідність вже за кордоном - не можна. Нехай вона подихає. Якщо особа не оформлювала інвалідність в 🇺🇦 - держава вимагає документи, які юридично неможливо оформити. Наприклад, 🇺🇦 вимагає апостиль документа з лікарні у 🇬🇧 консульством, але консульство по закону не ставить апостиль на подібні документи. Та 🇺🇦 на це похуй. Смішно (не дуже), але якщо ваш родич в реанімації - вас теж не випустять, а якщо помре... Здогадайтесь з одного разу - теж ні. А тепер уявіть, що це про вашу сімʼю.
Я багато дізнався про воєнкомів і ТЦК, про лікарів та ВЛК, про правила перетину кордону і Держприкордонслужбу. Висновок один: уся система працює так, щоб ви були рабом. Державний лікар не поставить вам реальний діагноз, щоб вас не зняли з обліку у ТЦК, ВЛК забʼє хуй на ваші довідки і видасть вам повістку, воєнком відправить хворого на війну, а прикордонники не випустять вас навіть попри усі законні підстави, бо з вас будуть вимагати папірці, які неможливо отримати.
🇺🇦 сьогодні - це держава-концтабір для чоловіків. Якщо ви вважаєте, що я не правий - ви або з цим не стикались, або ви ідіот, або ви йобаний лицемір.
З кожним днем і з кожним новим дзвінком, коли я чую, як мама плаче від відчаю і повного емоційного занепаду, я зневажаю цю державу все більше і більше. Я усім серцем ненавиджу це корумповане кодло виродків і нелюдів при владі та бажаю усім їм здохнути (після перемоги, звичайно). Нахуя мені БАТЬКІВЩИНА, яка не дає мені піклуватись про власних БАТЬКІВ? Хай ця держава і ці (не)люди живуть як хочуть, я більше не маю бажання бути частиною цього. Мені вже похуй на все, що тут відбувається. У мене нуль емпатії та нуль переживань.
І ні, в 🇺🇦 сьогодні немає справжньої свободи слова, бо якщо ти аргументовано висловлюєшся проти того пиздеця, що тут відбувається - тебе нарікають руснею, ІПСО, зрадником і взагалі «Ти не українець» та «Здавай паспорт».
Окей, можете забирати мій паспорт, мені все одно. Це документ про рабство, а не суспільний договір.
Терапевт давно попереджала, що я на межі нервового зриву і що мої дії, потенційно, можуть бути небезпечними для мене і суспільства. Так от, я скажу наступне: якщо зі мною щось станеться, або я щось вчиню, або якщо станеться щось з моєю родиною - я вимагаю вважати винною у цьому державу 🇺🇦 та її владу, які довели своїх громадян до стану абсолютного психологічного брейкдауну. Якщо цей твіт дійде до певних людей з певних кіл, яких я спеціально дістану зі свого ЧС, щоб вони це побачили, і вони вирішать користуючись своїм теперішнім привілейованим положенням погрожувати моєму життю і втілити якісь погрози в життя - це:
1. Доведе правдивість моєї тези про відсутність свободи слова в 🇺🇦
2. Дасть мені право йти у поліцію і до адвоката не дивлячись на статус тої персони
3. Стане приводом просити у європейських країн притулку через переслідування зі сторони представників держави (держслужб)
Не думаю, що знайду багато підтримки, та все ж скажу: українці, розкрийте очі. Вашу країну знищують, і найстрашніше, що робить це не лише 🇷🇺, а й 🇺🇦. Українців вбивають та ламають їм життя. Зніміть свої рожеві окуляри і білі патріотичні пальта та подивіться навколо. Я в жодному випадку не підбурюю до якихось антиконституційних дій. Я вважаю, що зовнішня політика 🇺🇦 - прекрасна і вона веде країну до перемоги. Але це ніяким чином не нівелює весь той пиздець, що відбувається у політиці внутрішній. Одного дня 🇺🇦 переможе, але якщо ви не почнете ставити питання - після перемоги тут не залишиться країни.
Це мій крик душі та постріл в порожнечу.
P.S.: можете хейтити, шакалити чи відписуватись - ви не викличете у мене емоцій. Я пошлю вас нахуй і в ЧС.
https://twitter.com/denitrendy/status/1655867667146842112