Перечитавши «Едем» Лема через 30 років…
Перечитав, аби згадати докладніше, про що ж там було, бо вчора згадував у коментах у пана mysliwiec ( mysliwiec.livejournal.com/3110416.html).
1. Фантазії Лема про інші світи безперечно цікаві.
2. Ідейна та літературна вартість книжки - на одиницю: це дуже слабенька література, на мій смак.
3. Нарешті собі ясно сформулював, що ж у мене завше викликало таку сильну відразу до хвонтаздів та їхніх пафосних писульок: це їхнє «проґресорство» та технократичний шовінізм при гуманітарній немічності або й цілковитій нікчемності - та водночас мало не фанатичній заповзятості до вирішення саме гуманітарних проблем. Така собі булгаковська шариковщина. Цим вони вельми нагадують сучасних погроміздів, що вважають усіх людей вар’ятами і збудували довкола нас цифровий концтабір задля нашого ж блага, не питаючи в нас дозволу це робити. Стривайте, а на чиїх книжках зростали тії погромізди? Непозбувна бентега…
Дещо несподіваний висновок: ймовірно, що більше нічого з Лема ніколи не перечитуватиму, шкода гаяти час на це примітивне чтиво підліткового рівня. Вочевидь, я давно переріс цей жанр, але не зауважив цього моменту.