"Переводити годинники на французьку" (с)
Originally posted by olli_grafomanka at "Переводити годинники на французьку" (с)
Завдячую Наталі Пісковій (@NataliaPiskova), лекції з української філософії та невичерпному романтично-весняному натхненню.
- Ти не забув перевести час?
- Через дорогу?
- Ні, на французьку!
- Нащо його переводити? Мій час вже багато років є франкофоном на іншому боці вулиці.
- Тобі все жартики. А мені на работу завтра.
- Мені теж.
- ...
- Чого, образилась? Ну вибач.
- Не образилась. Уявляю франкофонний час.
- І як?
- Не можу. Мій час вже давно став hispanohablante.
- Париж та Мадрид в одному часовому поясі, взагалі-то.
- Але час там йде по-різному.
- Тобі видніше. Я там не був.
- Я забула. Вибач.
- Нічого. Я звик.
- Я тебе вже дістала, так? Я більше не буду про це говорити. Обіцяю замовкнути.
- В тебе не вийде. Ти луснеш, якщо мовчатимеш.
- В мене є твітер. Не лусну.
- Спамитимеш інших своїми думками? Та давай краще мене. В мене вже імунітет.
- За це я тебе й люблю.
- Справді?
- Справді - за це чи справді - люблю?
- Власне, обидва варіанти.
- Справді люблю. Всього тебе. Від патлів до повної подорожувальної незайманості.
- Ти кумедна. Але гостра на язик. Як я тебе терплю?
- Самій цікаво.
- Ти доводиш мене до сказу. Але з тобою цікаво. Тільки ти можеш годинами розповідати, на небі якого міста зорі найкращі.
- Ти же знаєш, що в Ніцці.
- Я завжди їх уявляю схожими на бісики в твоїх очах.
- Ти мусив би їх побачити. Ми б лежали з тобою на теплій гальці пляжу, дивилися б на небо. Море тихо муркоче десь у наших ніг. Щокілька хвилин пролітають літаки. Я знаю, як загадувати бажання на пролітаючі літаки. Треба тільки... Ти спиш?
- Ні, продовжуй, я слухаю...
- Ти спиш. Спи, завтра на роботу.
- А ти перевела час?
- Що, через дорогу?
- Ні. На французьку...
Любіть. І переводьте годинники!
Завдячую Наталі Пісковій (@NataliaPiskova), лекції з української філософії та невичерпному романтично-весняному натхненню.
- Ти не забув перевести час?
- Через дорогу?
- Ні, на французьку!
- Нащо його переводити? Мій час вже багато років є франкофоном на іншому боці вулиці.
- Тобі все жартики. А мені на работу завтра.
- Мені теж.
- ...
- Чого, образилась? Ну вибач.
- Не образилась. Уявляю франкофонний час.
- І як?
- Не можу. Мій час вже давно став hispanohablante.
- Париж та Мадрид в одному часовому поясі, взагалі-то.
- Але час там йде по-різному.
- Тобі видніше. Я там не був.
- Я забула. Вибач.
- Нічого. Я звик.
- Я тебе вже дістала, так? Я більше не буду про це говорити. Обіцяю замовкнути.
- В тебе не вийде. Ти луснеш, якщо мовчатимеш.
- В мене є твітер. Не лусну.
- Спамитимеш інших своїми думками? Та давай краще мене. В мене вже імунітет.
- За це я тебе й люблю.
- Справді?
- Справді - за це чи справді - люблю?
- Власне, обидва варіанти.
- Справді люблю. Всього тебе. Від патлів до повної подорожувальної незайманості.
- Ти кумедна. Але гостра на язик. Як я тебе терплю?
- Самій цікаво.
- Ти доводиш мене до сказу. Але з тобою цікаво. Тільки ти можеш годинами розповідати, на небі якого міста зорі найкращі.
- Ти же знаєш, що в Ніцці.
- Я завжди їх уявляю схожими на бісики в твоїх очах.
- Ти мусив би їх побачити. Ми б лежали з тобою на теплій гальці пляжу, дивилися б на небо. Море тихо муркоче десь у наших ніг. Щокілька хвилин пролітають літаки. Я знаю, як загадувати бажання на пролітаючі літаки. Треба тільки... Ти спиш?
- Ні, продовжуй, я слухаю...
- Ти спиш. Спи, завтра на роботу.
- А ти перевела час?
- Що, через дорогу?
- Ні. На французьку...
Любіть. І переводьте годинники!