«Долю України вирішить збройна й політична сила українського народу», - ці слова полковника Української повстанської армії Ростислава Волошина (псевдо - «Павленко») актуальні сьогодні.
Батько Ростислава - Павло Волошин був полковником Армії Української Народної Республіки. Ростислав же долучився до Організації українських націоналістів з часу її заснування. Був ідеологічним референтом, а згодом і Крайовим Провідником організованої Євгеном Коновальцем Крайової Екзекутиви ОУН на Північно-Західних українських землях. За свої переконання сидів у польських та радянській тюрмах, зокрема і в концтаборі Береза Картузька.
Після проголошення 30 червня 1941 року Акта відновлення української державності очолив Рівненську обласну управу. В серпні разом із письменником і публіцистом Уласом Самчуком увійшов до Української ради довіри, очолюваної Степаном Скрипником (майбутнім патріархом Української автокефальної православної церкви Мстиславом). За що невдовзі його арештували гітлерівці.
Після звільнення став співорганізатором перших загонів УПА на Волині, заступником керівника УПА-Північ Дмитра Клячківського - «Клима Савура», керував запіллям (командував тилом) УПА. Був членом Бюро Проводу ОУН. Головував на І конференції поневолених народів Сходу Європи й Азії, а також на Великому Зборі Української головної визвольної ради, де його обрали Генеральним секретарем внутрішніх справ.
Загинув 22 серпня 1944 року в селі Гаї Бійничі на Львівщині в нерівному бою з радянськими військами при спробі перейти лінію фронту. Посмертно отримав звання полковника УПА, був нагороджений Золотим Хрестом Заслуги та Залізним Пластовим Хрестом.
#командириУПА #УПА80 #БоролисяПоборемо
Український інститут національної пам'яті