Етнопсихологія
Ольга Конюх
Нас часто порівнюють з
росіянами, а за кордоном нерідко
навіть ототожнюють. Чи справді
українці настільки подібні до
своїх північних сусідів?
- Всі ці ототожнення - наслідок
десятиліть спільного нашого з росія-
нами перебування Радянському Союзі.
Та держава значною мірою будува-
лася на фразах про братній народ,
об’єднання однакових між собою
слов’ян, хоча насправді менталітети
українця і росіянина суттєво відрізня-
ються. І термін «совєтскій чєловєк»
- дуже навіть недоречний. Ми поді-
ляємо світ на Західний - індивідуаліс-
тичний, і Східний - колективістичний.
На Заході цінують приватну власність,
свободу особистості, право індивіду-
ума. Для Сходу більш характерним є
уповання на авторитет батька, лідера,
царя, імператора. Особистість не віді-
грає такої ролі, як рід чи плем’я.
Для українців характерним є інди-
відуалізм. Росія ж - представник
отого східного напрямку. Хоч нинішня
Російська Федерація - це скупчення
величезної кількості різних етносів,
що об’єднали штучно, проте всі вони
тяжіють до отого колективістичного.
Процеси колективізації і розформу-
вання приватної власності в Росії не
були настільки болючими, бо впису-
вались у рамки їхньої ментальності.
Натомість колективізація на наших
землях завдавала ран на індивідуаліс-
тичній душі українця.
Росіяни, окрім гену імперіа-
лізму, мають ще й потяг до всього
колгоспного, себто спільного.
Звідси і випливає оте: «ми всє рускіє,
нам нєт чєго дєліть». Українці прагнуть
самостійно будувати державу, росі-
яни потребують затягти ще когось до
імперіалістичного колгоспу під назвою
«рускій мір».
- Що в цьому контексті можна
сказати про білорусів?
- Цього літа була в Білорусі - над-
звичайно добрі і привітні люди там
мешкають. Характерні риси - терпи-
мість і товариськість. Це їхнє досто-
їнство і біда водночас. Хоч маю там
друзів, скажу все ж відверто… Біло-
русів чудово характеризує один анек-
дот: «В Мінську поставили пам’ятник
непісяючому хлопчику. Він терпить!»
З них знущаються, вони терплять, зну-
щаються ще більше - терплять рішу-
чіше. І нема тому кінця. Поки в них
остаточно не лусне економіка, вони
не бунтуватимуть, розуміючи, що
ціна бунту буде більшою, аніж те, що
можуть здобути.
- Які риси українців є особли-
вими або принаймні нетиповими?
- Унікальними є не самі риси, а їх
комбінація. В українцеві поєднуються
дві важливі особливості - індиві-
дуалізм та емоційність. У Європі та
Штатах індивідуалізм переплітається з
раціоналізмом. Там визнають цінність
свободи і приватної власності, водно-
час раціоналізм допомагає жити без
надмірностей, заощаджувати, вирахо-
вувати. В Росії поєднується колекти-
візм та емоційне. То є ідеальна суміш
для диктаторів, бо у своїх виступах та
маніпуляціях вони апелюють саме до
емоційного в людині. І народ гуртом
«хаває» запущений месидж. На Заході
диктатуру важко запровадити, бо
люди фільтрують усе, що говорять
політики.
В українців є проблема з діалогом
- говорила про це раніше... З одного
боку, ми начебто хочемо авторитета,
який забезпечить лад і порядок в
країні, а з іншого - наш індивідуалізм
спонукає не визнавати авторитета і
критикувати. Українці часто перехо-
дять на сторону нового авторитета,
який критикує теперішнього… Отака
наша імпульсивність.
- А як щодо переваг наших
особливостей?
- В українській філософії є таке
поняття як кордоцентризм - мислення
серця. Це яскрава і особлива риса
українця, що відрізняє його від інших.
Чимало в нашому народі базується на
романтизмі та емоційності. Первинним
є не розум, а дух, серце… Іти за покли-
ком серця для українця природно. І
саме це − величезний ресурс, що спо-
нукає до подвигів і допомагає вихо-
дити за рамки вузького мислення.
Окрім цього, індивідуалізм, пое-
тичність, романтизм поєднуються з
любов’ю до природи. Для українців
земля завше була чимось більшим,
аніж ресурс. Оце і стало причиною
появи геніальних українських літе-
ратурних творів та фільмів, де воз-
величується земля. Для нас важливі
звичаї, традиції, осмислення минулого
та зв’язок поколінь. Для українських
батьків дотепер болісним є процес,
коли дитина іде жити окремо. На
Заході це давно стало нормою, і після
повноліття батьки самі ладні «виштов-
хати» чадо із дому.
Зараз багато говорять про кризу
Заходу. Однією з причин, найпевніше,
є їхнє відсторонення від Бога. Успішні
та заможні забули про релігію, мораль,
добросовісність - їм вистачає закону.
Тому й виникає оце європейське
тяжіння до байдужості, толерантності
до аморального. Для українців духо-
вність завше була основоположною,
ми ніколи не йшли окремішньо від
релігії та Бога. Сьогодні моральність і
релігійність збереглись у нашому сус-
пільстві на достатньому рівні, аби з
часом почалось відродження. І саме
це ми повинні в собі поважити і розви-
вати - не мавпувати недоліки Європи,
а плекати свої переваги.
Розмовляв Святослав КОСТЮК.