С возвращєнієм!
Ну що ж, вертаюся до своєї закинутої, занедбаної, захаращеної ЖЖ-шки. Навести б тут якось порядок, розкласти би все за тегами, темами... Але з іншого боку, навіщо? Якщо припустити, що цей щоденник десь у чомусь відображення мене, то порядку тут і не має бути. Хоча якби ви запитали моїх колег, батьків чи друзів, вони всі би вам 100% розповіли про те, що я дуже організована і структурована, що все (від ділових зустрічей до випивок із друзями) записано в моєму щоденнику. Я б сказала, що діловий записник - це компенсація хаосу в голові.
Ок, бек ту зе мейн топік... Давно мене тут не було, і за цей період багато чого трапилося. Помер мій улюблений, добрий, милий і мудрий дідусь, і я досі не розумію, як це могло статися з ним і чому він покинув нас так рано. Помер батько мого коханого. Рак - це сука ще та. Період від 13 травня до початку серпня пройшов як у тумані для мене. Потім була поїздка в Україну, яка довго відкладалася через хворобу, а потім і смерть свекра. Радості особливої не було, бо все було затьмарено думками про те, що дідуся більше немає. Якось не так все... Не так, як я звикла.
Час не лікує. Це все брехня. Час просто віддаляє вас від болю, а біль лишається таким же гострим і пекучим, як спочатку. І коли цей невблаганний час раптом вирішує відкинути вас на кілька секунд назад, ох, як же ж тоді боляче...
Рік 2011 для мене особисто видався ну дуже і дуже херовим. Чесно. Тому сподіваюся, що він пошвидше закінчиться. Вдячна за те, що весь час зі мною був мій найкращий друг, мой найближча людина, моя сила і моє терпіння - мій чоловік.
Ок, бек ту зе мейн топік... Давно мене тут не було, і за цей період багато чого трапилося. Помер мій улюблений, добрий, милий і мудрий дідусь, і я досі не розумію, як це могло статися з ним і чому він покинув нас так рано. Помер батько мого коханого. Рак - це сука ще та. Період від 13 травня до початку серпня пройшов як у тумані для мене. Потім була поїздка в Україну, яка довго відкладалася через хворобу, а потім і смерть свекра. Радості особливої не було, бо все було затьмарено думками про те, що дідуся більше немає. Якось не так все... Не так, як я звикла.
Час не лікує. Це все брехня. Час просто віддаляє вас від болю, а біль лишається таким же гострим і пекучим, як спочатку. І коли цей невблаганний час раптом вирішує відкинути вас на кілька секунд назад, ох, як же ж тоді боляче...
Рік 2011 для мене особисто видався ну дуже і дуже херовим. Чесно. Тому сподіваюся, що він пошвидше закінчиться. Вдячна за те, що весь час зі мною був мій найкращий друг, мой найближча людина, моя сила і моє терпіння - мій чоловік.