ну що б, здавалося...
Вимовлене вголос умить набуває набагато більшої сили. Варто лише один раз сказати комусь про почуття або побоювання, як вони стають реальними, майже відчутними на дотик. Думки, по суті, мають той самий ефект, але в меншому масштабі. І навіть вплив на оточуючих втрачає свою вагу порівняно з тим, наскільки слова впливають на нас самих. Звичайно, образа не забувається і завжди залишає слід, але чи вплив на підсвідоме не є більш незбагненним, а значить, більш небезпечним?
А ще, коли ніхто-ніхто не знає про щось, це ЩОСЬ стає таким близьким, рідним та...чистим? Про нього можна згадувати на самоті, а ще, коли люди бісять. І знаєш, що жодна жива істота на Землі не може заплямувати це своїми думками. І навіть, якщо людина хороша, то все одно її думки можуть зруйнувати магію. А твої власні - ні.
А ще, коли ніхто-ніхто не знає про щось, це ЩОСЬ стає таким близьким, рідним та...чистим? Про нього можна згадувати на самоті, а ще, коли люди бісять. І знаєш, що жодна жива істота на Землі не може заплямувати це своїми думками. І навіть, якщо людина хороша, то все одно її думки можуть зруйнувати магію. А твої власні - ні.