П'ять хвилин вчимося, годину відпочива-а-а-аємо...
Навчання. Скільки гордості у цьому слові! Я - студент вишу! Я закінчу університет у цьому році, я отримаю диплом бакалавра, а потім спеціаліста або магістра, якщо повезе! Я крутий! Уххх!
Насправді все не так райдужно, це я вам як діюча студентка одного з кращих вузів України кажу. Насправді все галімо. І за енну кількість років навчання я розумію, що левова частка часу, проведеного за партою, пішла у трубу. Сумно.
В унівєрі на технічній спеціальності не вчать, як працювати, не вчать професії. В унівєрі на технічній спеціальності вчать всяким різним дисциплінам, як-от: математика, фізика, інформатика, системний аналіз, електротехніка, креслення, теормех, бази даних і таке все інше. І це я не кажу за всякі соціології-історії-політології-філософії-етики, яких у нас в кожному семестрі по дві дисципліни, на які всі тупо забивають, бо все одно вони по семестру і недиференційований залік.
З математики ми по програмі вчимо потрійні інтеграли і квадратні тригонометричні рівняння у той час, коли половина потоку не шарить, що таке синус, і здає екзамен із десятої спроби. З фізики ми вчимо купу різних формул і задач, а основні, потрібні в побуті закони електрики якось у пам'яті не відкладаються. З інформатики настирно вчиться паскаль, хоча на ньому ніхто нічого не пише. А також вчиться чудовий предмет 'Об'єктно-орієнтоване програмування на пхп', хоча де пхп, а де об'єктно-орієнтоване програмування. І хто його на ньому реалізує. З системного аналізу вчиться, чим відрізняються параметри від властивостей, і ще купа тупих, незрозумілих і непотрібних визначень і правил, в які ніхто крім викладача не вчитується, а на екзамені все це прекрасно списується з конспекту ж. Якби всі екзамени писали чесно, на першій же сесії з потоку у 46 чоловік залишилося б 5-6. А у нас багато контрактників, тож це невигідно. Тому так і живемо.
Навчання у вузі - це імітація навчання. Замість того, щоб щось вчити, ми "здаємо". Здаємо заліки, екзамени. І справа не в тому, що студенти такі ліниві, справа в тому, що навчання жахливе. Предмети викладають професійні викладачі, а не професіонали в цій галузі. Вони зазвичай не шарять якісь практичні речі, хтось завис у минулому, більшість знають про якусь прогу лише з книжок і ніколи нічого реального в ній не робили.
Завдання зовнішньо дуже важкі і створюють враження, що ми дуже шаримо. "встановіть альтернативні параметри", "виберіть те-то і те-то", "виконайте системний аналіз технологічного процесу" тощо. Студенти почухали голову, у когось передрали, щось вичепили у вікіпедії, щось взяли зі стелі - і в протокол. І виходить, що вони реально ніфіга не знають, бо їх не вчать елементарним речам.
Іноді в голову приходить думка, що от якщо взяти найцікавішу тему і зробити по ній класичний підручник - визначення, дослідження цього питання в інших джерелах, класифікація, особливості, стандартизування, визначення, правила, правила, визначення... вона втратить 90 відсотків своєї привабливості. Ну чому навчання ніби спеціально зроблене так, щоб було страшенно нецікаво вчитися?..
До чого я це все веду. Навчання, наприклад, дизайну повинно починатися з практичного малювання. А не зі списку літератури, означень, що таке дизайн, композиція, перспектива і т.д. Це також повинно бути, але це не головне плюс це все, все-все-все треба пояснювати на конкретних прикладах і завданнях.
У нас стільки унівєрів, навчання в яких орієнтоване на майбутню наукову діяльність! Нащо? Всього-то якісь 5-10 відсотків йдуть потім в аспірантуру! Коли навчання буде реальним? Коли людині у вузі за 4-5 років нарешті встигатимусь розповісти, в чому буде заключатися її робота, а не розказувати лабуду про закони джоуля-ленца? Я не кажу, що навчання має бути орієнтоване суто на одну спеціальність, але що воно має бути наближеним до життя, це точно. А то, знаєте, шкода років, витрачених дарма.
Насправді все не так райдужно, це я вам як діюча студентка одного з кращих вузів України кажу. Насправді все галімо. І за енну кількість років навчання я розумію, що левова частка часу, проведеного за партою, пішла у трубу. Сумно.
В унівєрі на технічній спеціальності не вчать, як працювати, не вчать професії. В унівєрі на технічній спеціальності вчать всяким різним дисциплінам, як-от: математика, фізика, інформатика, системний аналіз, електротехніка, креслення, теормех, бази даних і таке все інше. І це я не кажу за всякі соціології-історії-політології-філософії-етики, яких у нас в кожному семестрі по дві дисципліни, на які всі тупо забивають, бо все одно вони по семестру і недиференційований залік.
З математики ми по програмі вчимо потрійні інтеграли і квадратні тригонометричні рівняння у той час, коли половина потоку не шарить, що таке синус, і здає екзамен із десятої спроби. З фізики ми вчимо купу різних формул і задач, а основні, потрібні в побуті закони електрики якось у пам'яті не відкладаються. З інформатики настирно вчиться паскаль, хоча на ньому ніхто нічого не пише. А також вчиться чудовий предмет 'Об'єктно-орієнтоване програмування на пхп', хоча де пхп, а де об'єктно-орієнтоване програмування. І хто його на ньому реалізує. З системного аналізу вчиться, чим відрізняються параметри від властивостей, і ще купа тупих, незрозумілих і непотрібних визначень і правил, в які ніхто крім викладача не вчитується, а на екзамені все це прекрасно списується з конспекту ж. Якби всі екзамени писали чесно, на першій же сесії з потоку у 46 чоловік залишилося б 5-6. А у нас багато контрактників, тож це невигідно. Тому так і живемо.
Навчання у вузі - це імітація навчання. Замість того, щоб щось вчити, ми "здаємо". Здаємо заліки, екзамени. І справа не в тому, що студенти такі ліниві, справа в тому, що навчання жахливе. Предмети викладають професійні викладачі, а не професіонали в цій галузі. Вони зазвичай не шарять якісь практичні речі, хтось завис у минулому, більшість знають про якусь прогу лише з книжок і ніколи нічого реального в ній не робили.
Завдання зовнішньо дуже важкі і створюють враження, що ми дуже шаримо. "встановіть альтернативні параметри", "виберіть те-то і те-то", "виконайте системний аналіз технологічного процесу" тощо. Студенти почухали голову, у когось передрали, щось вичепили у вікіпедії, щось взяли зі стелі - і в протокол. І виходить, що вони реально ніфіга не знають, бо їх не вчать елементарним речам.
Іноді в голову приходить думка, що от якщо взяти найцікавішу тему і зробити по ній класичний підручник - визначення, дослідження цього питання в інших джерелах, класифікація, особливості, стандартизування, визначення, правила, правила, визначення... вона втратить 90 відсотків своєї привабливості. Ну чому навчання ніби спеціально зроблене так, щоб було страшенно нецікаво вчитися?..
До чого я це все веду. Навчання, наприклад, дизайну повинно починатися з практичного малювання. А не зі списку літератури, означень, що таке дизайн, композиція, перспектива і т.д. Це також повинно бути, але це не головне плюс це все, все-все-все треба пояснювати на конкретних прикладах і завданнях.
У нас стільки унівєрів, навчання в яких орієнтоване на майбутню наукову діяльність! Нащо? Всього-то якісь 5-10 відсотків йдуть потім в аспірантуру! Коли навчання буде реальним? Коли людині у вузі за 4-5 років нарешті встигатимусь розповісти, в чому буде заключатися її робота, а не розказувати лабуду про закони джоуля-ленца? Я не кажу, що навчання має бути орієнтоване суто на одну спеціальність, але що воно має бути наближеним до життя, це точно. А то, знаєте, шкода років, витрачених дарма.