(no subject)
Останніми днями мені часто приходять смс з інтернету такого милого змісту. От недавно о дев'ятій ранку: "Олексюк, вставай!" Вчора ввечері: "Олексюк, я лягаю... Люблю тебе =* Завтра розбужу)) Надобраніч зай". Просинатися під чужі смс якось неприкольно. Добре, що мій телефон помер і не будить мене взагалі ніякими звуками. Ні, розмовляти по ньому можна, і плейер теж працює, от тільки, коли дзвонять, він ніяких звуків не видає, лише вібрацію. Майже ідеальний телефон, я щітаю. Коли мені треба, я сама перетелефоную.
А ще дві доби із цілком загадкових причин у нас не було інтернету. Ця щаслива подія сталась відразу після 4,5 годинної презентації по диплому, на якій всім вимотали всі нерви. Тому ці дні я передивилась купу фільмів, з'їла купу шоколаду, переспілкувалась із купою людей, і все одно паскудний настрій такий паскудний. А рішення було дуже просте, треба було лише лягти об одинадцятій вечора. І відразу життя стає чудовим, навіть на фітнес хочеться йти в суботу зранку, що для мене ой як нехарактерно.
Ну і звичайно я ж не можу дивитися фільми, не виписуючи класні цитати.
"Вики Кристина Барселона"
- Надо наслаждаться жизнью, зная, что никакого смысла в ней нет.
- Нет смысла? Разве любовь не придает жизни смысл?
- Да. Но ведь любовь эфемерна, правда? Я любил самую невероятную женщину на земле, а в итоге она пырнула меня ножом.
Только неутоленная любовь бывает романтична.
Я боюсь что-то поменять, и жду, что все разрешится каким-то чудесным образом, что, конечно, маловероятно в жизни. И любовник - это никакой не выход.
"Девятки"
Эта планета и эти люди - твой наркотик. Не так уж сложно создать вселенную. Поначалу ты просто проверял ее иногда. Как там дела у неадертальцев. Передвинуть пару констинентов. Но потом ты втянулся. Ты стал играть парочку персонажей, самих себя. Рабы, короли, месии... Скоро ты начал делать это постоянно.
Почему сейчас? Потому что ты забыл, кто ты. Ты забыл, что все это понарошку. Мы не можем вломиться сюда на огненной колеснице. Это твоя вселенная, и мы должны играть по твоим правилам. Мы пытались показать тебе, насколько ограничен и испорчен твой мирок. Не пойми меня превратно, это превосходное место. Оно уютное. Но помнишь ли ты, откуда ты пришел?
Ты можешь уничтожить этот мир одной мыслью. Не случайно. Просто заархивировать. Правда в том, что у тебя все козыри.
"Дети дороги"
[разговор пятилетних брата и сестры о предстоящих браках]
- Хорошо бы, чтобы у моей жены была летаргия, и она просыпалась бы два раза в год.
- А мой муж не будет спать, он все время будет говорить мне, какая я красивая.
"My sassy girl" зовсім не сподобався. А ще подивилась "Гордість і упередження" 1940 року випуску, бальзам на душу. Які ж вони милі... :)
На парах читаю Довлатова, він увесь - сплошна цитата.
Збираємося з дівчатами на прем'єру "Світанку", гигиги.
Послала усіх кавалерів нафіг. Розчісую карму.