(no subject)
Давно не пишу, ех, давно. По-перше, навчання. Але коли воно мені заважало? По-друге, фітнес чотири рази на тиждень. Новий заробіток, де я теж пишу. Тож вже якось нецікаво - писати і на роботі, і після.
А ще я трохи захворіла - горло, трохи кашлю, таке все. Що всі нормальні люди роблять у таких випадках? Правильно, йдуть в аптеку і купують ліки. Що роблю я? Правильно, йду в магазин і купую купу вбивчих для вірусів штук - часник, лимон, імбир і морську капусту (щодо неї не знаю, але ж жутко корисна, тому я вирішила нє мєлочіцца). Я сподіваюсь, що віруси зберуть нараду і вирішать, що так жити неможливо, і здадуться. До речі, зараз мені майже добре. На фітнес все одно ходжу, нєфіг себе жаліти.
Вчора з дівчатами були на Полозковій. Вона мила, мила, мила, безпосередня, чудова, прониклива, фантастична, приязна, хороша... Ех :) От такі іноді депресивні вірші, але так хороше від спілкування з нею, що я навіть не знаю, які емоції переважають. І найулюбленіші речі кожної були, і нове, і це фантастичне поєднання з музикою... Ммм.
Готувала презентацію по сталому розвитку щодо Великобританії і знайшла чудову книжку про англійців, написану радянським журналістом. Прямо прекрасна. Читаю.
Нарешті підібрала у Монпасьє бісер до епідоту, яким марила вже фіг знає скільки, мало не півроку. Ууу. От відберу у когось фотік і відзнімаю усе-усе.
А ще я зрозуміла, що я все-таки не люблю квіти. Слухайте, я вигідна дівчина, виявляється. На квіти гроші витрачати не треба, по клубах не шатаюсь, п'ю рідко і мало, не курю, навіть їсти готую. Просто прєлєсть )
А ще я трохи захворіла - горло, трохи кашлю, таке все. Що всі нормальні люди роблять у таких випадках? Правильно, йдуть в аптеку і купують ліки. Що роблю я? Правильно, йду в магазин і купую купу вбивчих для вірусів штук - часник, лимон, імбир і морську капусту (щодо неї не знаю, але ж жутко корисна, тому я вирішила нє мєлочіцца). Я сподіваюсь, що віруси зберуть нараду і вирішать, що так жити неможливо, і здадуться. До речі, зараз мені майже добре. На фітнес все одно ходжу, нєфіг себе жаліти.
Вчора з дівчатами були на Полозковій. Вона мила, мила, мила, безпосередня, чудова, прониклива, фантастична, приязна, хороша... Ех :) От такі іноді депресивні вірші, але так хороше від спілкування з нею, що я навіть не знаю, які емоції переважають. І найулюбленіші речі кожної були, і нове, і це фантастичне поєднання з музикою... Ммм.
Готувала презентацію по сталому розвитку щодо Великобританії і знайшла чудову книжку про англійців, написану радянським журналістом. Прямо прекрасна. Читаю.
Нарешті підібрала у Монпасьє бісер до епідоту, яким марила вже фіг знає скільки, мало не півроку. Ууу. От відберу у когось фотік і відзнімаю усе-усе.
А ще я зрозуміла, що я все-таки не люблю квіти. Слухайте, я вигідна дівчина, виявляється. На квіти гроші витрачати не треба, по клубах не шатаюсь, п'ю рідко і мало, не курю, навіть їсти готую. Просто прєлєсть )