(no subject)
Весна, пора така бентежна, і сесія на носі, і курсову роботу треба було здати вчора, і екзамен з математичних методів оптимізації, точніше - сам факт його існування. Коротше кажучи, почала я пити чай з м'ятою. Кажуть - заспокоює. Так воно і є. Тепер я спокійно не висипаюсь, спокійно ходжу на пари, спокійно забиваю на ті з них, на які можна забити, спокійно отримую піздюлєй від Єлєни Ужасной за всьо про всьо, разом з усіма-усіма одногрупниками (нікого не пропустила, всім всипала по самоє нє балуй, декільком особливим "любімчікам" навіть тему змінила, так що мені взагалі майже повезло, сія чаша мене оминула), спокійно не здаю курсову вчасно, спокійно збираюсь у ній напартачити і хоча б із стелі порозставляти посилання на літературу в тексті - нехай перевіряє, хе-хе ))
Коротше кажучи, тепер мій девіз: "Спокойствие, только спокойствие". Або ще - "Расслабьтесь и получайте удовольствие". У випадку з нашою завкаф це саме так.
А, сьогодні три інваліди з сорока чоловік принесли курсачі, недороблені, сирі, але треба ж здати. Пішли до неї, приходять, розповідають.
- Она сказала: положите и уходите, я занята, потом посмотрю.
Одногрупник:
- Та мы уже давно на них положили... Что, можно уходить, да? Ну я пошел!
Коротше кажучи, тепер мій девіз: "Спокойствие, только спокойствие". Або ще - "Расслабьтесь и получайте удовольствие". У випадку з нашою завкаф це саме так.
А, сьогодні три інваліди з сорока чоловік принесли курсачі, недороблені, сирі, але треба ж здати. Пішли до неї, приходять, розповідають.
- Она сказала: положите и уходите, я занята, потом посмотрю.
Одногрупник:
- Та мы уже давно на них положили... Что, можно уходить, да? Ну я пошел!